Башкирцева Мария [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

class="book">Але якщо я ніщо, якщо мені призначено бути нічим, чому ці мрії про славу з тих самих пір, як я

себе усвідомлюю? І що означають ці натхненні пориви до великого, що уявлялись мені колись у

формі багатств і титулів? Чому з того часу, як я була здатна зв’язати докупи дві думки, з чотирьох

років, – живе у мені ця потреба в чомусь славному... неясному, але величному?..

…Словом, в усьому – у всіх напрямках, у всіх почуттях і людських удоволеннях – я шукала чогось

неправдоподібно великого... І якщо це не може здійснитися, краще вже вмерти...

Четвер, 3 липня. …Сухоти! Скажіть на милість!

Понеділок, 14 липня. Я розпочала курс лікування, який повинен мене відновити. І я цілком

спокійна. Навіть живопис пішов краще.

…Буду знаходити прекрасні сторони в самій своїй смерті. Я була створена для щастя, але...

Вівторок, 15 червня. …А ти негідниця! Ти живеш у Франції і волієш бути іноземкою! …Але я теж

працюю заради слави моєї батьківщини...

Понеділок, 21 липня. …Послухайте, якщо в мене немає талану, небо просто знущається наді мною, тому що змушує переживати всі муки генія!

П’ятниця, 1 серпня. Я – що завгодно, але не живописець, не скульптор, не музикант, не жінка, не

подруга…

Вівторок, 12 серпня. …Що стосується газет і журналів – я просто не можу прочитати трьох рядків, не обурюючись до глибини душі. І не тільки з-за цієї кухонної мови, але й через ідеї... Ні слова

правди! Усе – по змові чи оплачено! Ніде – ні доброзичливості, ні щирості. А коли бачиш усіма

шанованих, поважних людей, які в інтересах своєї партії брешуть не кривлячись чи говорять

дурниці, яким самі не вірять! Очі б мої не дивилися!

Вівторок. 26 серпня. …Я якось уся підібралася, втягла голову в плечі, і чекаю удару. Але не

думайте, що я в розпачі, я тільки прибита і мимовільно запитую себе, що ж буде далі?

Субота, 30 серпня. Справи повернули не на жарт. …Надворі вересень, кепський час уже недалеко.

Найменша застуда може звалити мене з ніг на два місяці; потім ще видужування... А картина?!

Усім пожертвувати, і в результаті...

У тому стані, в якому я тепер перебуваю, звичайнісінький плеврит впродовж шістьох тижнів

покінчить зі мною.

Ось так я закінчу...

Я буду працювати над картиною..., незважаючи ні на що, як би холодно не було... Все рівно, не за

роботою, так на якісь прогулянці: ті, хто не займаються живописом, теж помирають...

От він, кінець усіх цих хвилювань! Стільки прагнень, стільки бажань, стільки проектів, стільки..., щоб вмерти в 24 роки на порозі всього!

Середа, 1 жовтня. Така втома і така туга! Для чого писати? Бастьєн-Лепажу з дня на день теж

гірше.

…Я йду туди лише за звичкою. Це тільки тінь його. Я теж наполовину – тільки тінь. Навіщо ж?

Він не відчуває особливо моєї присутності; я не потрібна йому; я не володію хистом оживляти

його очі. Йому приємно бачити мене – ось і все. …Ніби щось вислизає помалу.

Втім – усе скінчено. Все скінчено. В 1885 році мене поховають.

Неділя, 12 жовтня. Я вже не можу вийти. Я зовсім хвора, хоча і не лежу. О, боже мій. Боже мій! А

моя картина, моя картина! Моя картина!

Жуліан прийшов мене відвідати. Так, виходить, уже говорять, що я хвора?

Четвер, 16 жовтня. У мене щодня – жахливі лихоманки, які виснажують. Я проводжу цілі дні в

залі, переходячи з крісла на диван.

Я зовсім не можу виходити, але бідний Бастьєн-Лепаж виходить. Його приносять сюди, він

влаштовується в кріслі, витягнувши ноги на подушках. Я – зовсім поруч, в іншому кріслі, і так час

проходить до шести годин. Я закутана масою мережив, плюшу. Усе це біле, тільки різних

відтінків.

У Бастьєн-Лепажа очі розширюються від задоволення:

– О, якби я міг писати!

А я?

Скінчено картину цього року...

ЄДИНА ТРОЯНДА, з прощального слова Г. Мопассана на могилі М. Башкирцевої

Це була єдина Троянда у моєму житті, чий шлях я всипав би трояндами, якби знав, що він буде

настільки променистим і таким коротким.

ЧИТАВ БАШКИРЦЕВУ, з «Щоденників» Л. Толстого

Нині 17 (листопад 1891 р. – авт.)

Писав статтю невелику для газети. Не закінчив і не відправив. Провів Володимирова. Ходив до

Гаїв і до Мордвинова, марно чекав пошту.

Читав Башкирцеву.

І НА НЕБІ ЩАСТЯ НЕ МАЄ, з вірша М. Цвєтаєвої, присвяченого М. Башкирцевій

С той девушкой у темного окна

– Виденьем рая в сутолке вокзальной –

Не раз встречалась я в долинах сна.

Но почему была она