Иваненко Дмитрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

нейтральним.

Нейтрон, відкритий Чедвіком, багатьма був прийнятий за таке нейтральне ядро. Проте з’явилися

дані, котрі ставлять під сумнів гіпотезу Резерфорда. Гіпотеза ж, висловлена Д. Д. Іваненком,

вирішувала протиріччя.

До речі, ідею про те, що нейтрони і протони складаються з частинок фундаментальнішого

ієрархічного рівня, Д. Д. Іваненко неодноразово висловлював ще задовго до того, як з’явилися

перші гіпотези про кварки.

...Розробку ідей Дмитра Дмитровича продовжив інший великий фізик XX сторіччя – Е. Фермі. За

спогадами його колег, для Фермі при розробці теорії бета-розпаду найбільшу психологічну

трудність представляла якраз ідея про «народження» частинок. Проте саме це положення,

висловлене вперше Іваненком, лежить в основі сучасної теорії елементарних частинок. Ось з якою

напругою давався кожен новий принциповий крок в створенні моделі ядра, котра виглядає зараз

очевидною.

Модель Іваненка увійшла до історії в числі найголовніших подій ядерної фізики, гідно

забезпечивши пріоритет вітчизняної науки в цій галузі. В осяжному майбутньому неможливо

уявити шкільні підручники світу без опису атомів з ядрами з протонів і нейтронів і з

електронними оболонками.

У 1967 році Д. Д. Іваненко і Б. М. Фролов обговорювали можливість реалізації 10-вимірного

простору, що в даний час особливо актуально, зокрема як реальна основа моделі суперструн.

Одна з останніх ідей Дмитра Дмитровича – гіпотеза про кристалоподібну будову Всесвіту.

Пропонуючи розглядати Всесвіт як якийсь гігантський кристал, Д. Д. Іваненко ґрунтувався на

інтерпретації широкого спектру експериментальних даних космології та астрофізики.

ГІДНИЙ ЩОНАЙМЕНШЕ ДВОХ НОБЕЛІВСЬКИХ ПРЕМІЙ, з книги Р. Галіуліна «Роздуми

про життя»

Я обережненько висловивідею в статті «Федорівські групи – універсальний закон природи» (1991).

Статтю цю можна не читати, оскільки її зміст повністю покривається заголовком: закони

кристалографії настільки універсальні, що Природі нічого не залишається робити, окрім як

утворювати кристали.

Проте знайшалася людина, якій непереконливою назва здалалася, Дмитро Дмитрович Іваненко

прочитав-таки статтю.

Хто такий Д. Іваненко? Ви просто забули шкільні підручники фізики, де написано, що саме він

запропонував протон-нейтронну модель атомного ядра. Правда, у вузівських підручниках про це

вже не згадують. Там пишуть, що Іваненко передбачив синхротронне випромінювання.

Дві чисті Нобелівські премії, а Іваненко жодну з них не одержав і навіть член-кором не став.

Отже, не все ідеально на нашій Кульці.

Так от, прочитав він мою статтю і дзвонить, що він теж дивується моєму подиву. Він давно

відзначив, що у Всесвіті існує порядок, бо як, наприклад, Сонце може повторювати свій шлях

через кожні 600 мільйонів років. Всесвіт не хаос і дуже схоже, що він кристал.

Дзвінок Іваненкі був просто як півлітра для бурового майстра. «Всесвіт не хаос, Всесвіт не хаос»,

– повторював я.

...Всесвіт, хочете ви цього чи ні, виявиться кристалом. Щілина для його некристалічності вельми

вузька: від 2R до 6R (якщо вірити останнім чуткам). І будь-яка додаткова властивість Всесвіту

різко збільшує можливість його кристалічності.

Як тільки ми з Д. Д. Іваненком опублікували це міркування, до мене відразу ж прибіг мій старий

приятель астроном Юрій Єфремов:

– Ти знаєш, – почав захлинатися він, – ми помітили, що Галактики мають вісь 2-го порядку.

Я ледь не задихнувся. Це ж манна небесна для нашої моделі! Я навіть побоявся відразу Іваненкові

про це говорити, раптом він кінці віддасть від такого успіху. Однак я недооцінював Дмитра

Дмитровича. У світ інший він дозволив собі піти тільки після того, як здав нашу статтю до друку.