Лазаревский Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

до мене разів п’ять-шість з тією ж пропозицією. Я відмовився навідріз. Він поїхав

грати.

– Що йому прийшло в голову, – сказав я Салтикову, – робити мені подібні пропозиції?

Значуще, що Салтиков, взагалі дуже порядний пан, зауважив між іншим:

– Чому це він мені ніколи подібного не запропонує? Я б погодився.

21 грудня 1869 р.

Сьогодні Некрасов повідомив мені надзвичайно цікаві дані про Турунова (Турунов М. – член

Головного управління у справах друку – авт.). Виявляється, що Некрасов дав йому грошей на

поїздку влітку за кордон.

– Тобто позичив? – питаю я.

– Яке там позичив. Просто дав 1500 р., – продовжував він. – Але вчора, уявіть отаку властивість, він знову просить 1500 рублів, інакше не може давати вечорів. Я відмовив, тобто не відмовив

зовсім, а обіцяв, коли сплатить мені борг барон Врангель.

Турунов порядна худобина, проте все-таки я не думав, що Некрасов платить йому, аби не мати

зайвих проблем від III Відділення і цензури.

ОТО ЗЕМЛЯК, ТАК ЗЕМЛЯК, з «Щоденника» Т. Шевченка

29 березня 1858 р.

Василь прийняв мене, як свого друга, котрого давно не бачив. А ми з ним вперше зустрічаємося.

Ото земляк, так земляк.

ЗАВЕРШИТИ РОЗПОЧАТЕ НЕ ВСТИГ, з розвідки Л. Візир «Володимир Даль і Україна»

Напружено працюючи над створенням «Тлумачного словника живої великоруської мови», В.

Даль паралельно займався збиранням тлумачень українських слів. Він неодноразово говорив про

необхідність словника, творчо співробітничав з українським письменником Василем

Лазаревським, який займався питанням створення української мови. В. Даль підтримував

Лазаревського в цій важкій справі. Одержавши від професора Ізмаїла Срезневського збірку

українських пісень Амвросія Метлинського, він передав його Лазаревському для роботи над

українським словником.

...Лазаревському не вдалося справитися з цим важким завданням, і Далю не пощастило побачити

опублікований український словник. Опісля майже півстоліття це зробив... Борис Грінченко.

ЗБЕРІГ ЗАБОРОНЕНІ ПРИМІРНИКИ, з кореспонденції Є. Чернової «Спалені книги»

Тримаю в руках невеликий том з олівцевою позначкою: «Книга спалена». Але ж вона є! Можливо,

це єдиний уцілілий екземпляр...

Книга, не пропущена цензурою і за рішенням Петербурзької судової палати засуджена до

знищення, надрукована 1866 року: М. В.Соколов, «Відступники». На корінці – позначка:

«рідкість». Рука колекціонера Василя Матвійовича Лазаревського.

…Заборонені (спалені) книги потрапили в Ленінку якраз з колекцій Лазаревських. Сам Василь

Матвійович був високопоставленим чиновником. Його особу і сучасники, і подальші дослідники

літератури сприймали неоднозначно.

…Лазаревський залишив після себе щоденник (відомий як «Щоденник Глумова»), де про відомих

осіб сказано багато безстороннього. Щоденник до цих пір не опублікований повністю,

друкувалися лише фрагменти.

Саме цій ексцентричній людині ми зобов’язані збереженням книг, котрі жодним чином не повинні

були дійти до нащадків: «Російське Балтійське Помор’я» Ю. Ф. Самаріна, повне лейпцігське

видання (не урізане цензурою) «Горя від розуму», книга молодого О. С. Суворіна «Всякі. Нариси

сучасного життя» (написана під псевдонімом «А. Бобровський»).

Між іншим, «Всякі» ще цікавій тим, що на полях знову ж таки рукою Василя Матвійовича

зроблені розшифровки дійових осіб, в книзі позначених тільки буквами…

ПЕРША ЛЮДИНА В МІНІСТЕРСТВІ, з статті А. Глазунова «Жидофашисти проти В. І. Даля»

Дуже високо відгукувався про роботу Даля в МВС таємний радник Василь Матвійович

Лазаревський. Він був призначений керуючим Кабінетом Його Величності. 1848 року його

прикомандирували до Особливої Канцелярії при МВС. Та складалася тоді з трьох важливих

чиновників. Це Василь Головлін (пізніше міністр народної освіти), Лазаревський і Даль.

Так ось, Лазаревський писав про Даля: «Даль був, безперечно, першою людиною в міністерстві

(свого помічника І. Г. Сенявіна міністр Перовський не шанував і тримав на віддалі від багатьох

важливих справ) і за безумовної довіри міністра, і за бездоганною моральністю, і за хорошою

популярністю в світі громадськості, науки й літератури». Фактично Даль був правою рукою і

найціннішим співробітником міністра.

Мельников-Печерський, перерахувавши багато важливих робіт, які Даль виконав в МВС, чітко і

ясно написав: «З приводу тих подій, що виникли в західних