Глоба Андрей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

Павлович такий хворий», – сказав Андрій Павлович, дізнавшись, в якому стані той перебуває.

ВОЛЕЙБОЛЬНЕ ШАЛЕНСТВО, зі спогадів К. Чуковського

Якось, ...відступивши від звичайного свого розпорядку, Макаренко не пішов на прогулянку, а

звернув із стежини і всівся на одній з лавок, уритих в землю поряд з волейбольним майданчиком, де йшла звична в цей час гра.

Грали того вечора із неабияким азартом і гамором. Особливо хвилювався і гарячкував з приводу

кожного програного м’яча поет і драматург Андрій Глоба, відомий всім своєю голубиною

лагідністю, що не заважало йому на волейбольному майданчику ставати лютішим за тигра.

На той час, як Макаренко з’явився на майданчику, атмосфера тут розжарилася до крайності.

Справа була в тому, що в одній команді з Андрієм Павловичем опинилися двоє підлітків (хтось

сказав нам потім, що це були сини директора Будинку відпочинку), які рішуче не бажали серйозно

ставитися до гри. Вони блазнювали, базікали, били ... абияк і пропускали м’ячі один за іншим, навіть і не думаючи приймати близько до серця інтереси своєї шестірки. Якийсь час все це

сходило їм з рук безкарно, але зрештою вибухнула буря.

Андрій Павлович зупинив гру і голосом, тремтячим від горя і люті, звертаючись до хлопчиськ, вигукнув:

– Хлопці, я вас прошу, грайте як слід! А якщо не хочете, забирайтеся з майданчика! Ви нам все

псуєте!

– А що він, ваш, чи що, майданчик? – з незворушним нахабством процідив один з підлітків.

– Негайно забирайтеся звідси! Чуйте? – вигукнув Глоба, впадаючи в звичайне своє волейбольне

шаленство.