Михальский Евгений [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

вплив на

багатьох поетів з тих, хто пише на есперанто.

ПЕРЕМОГИ І ПОРАЗКИ, з розвідки Б.Токарєва «Про есперантську поезію»

Дактилічний ефект досягається шляхом часткової втрати наголосу останнім складом кожного

непарного вірша. У поемі Є. Михальського «Весняне» також є вірші з дактилічними римами...

Взагалі ж дактилічні рими в есперанто хоча й можливі в принципі, проте украй важкі і допустимі

лише задля створення особливих ефектів.

...Розквіт російської школи в есперантській поезії припав на період між двома світовими війнами і

пов’язаний в основному з іменами М. Хохлова, Є. Михальського, X. Дрезен і X. Адамсона.

...Є. Михальський – майстер вільного вірша, проте і в нього зустрічаються і адасизми, і типові для

багатьох есперантських поетів-слов’ян кореневі рими. Вірші Є. Михальського за глибиною і

художньою обробкою поступаються творам М. Хохлова. Помітно прагнення автора в деяких

віршах наслідувати стиль Маяковського.

Від його поеми «Перековування людей» зберігся лише фрагмент, але він справляє сильне

враження, і техніка віршування в ньому перебуває на високому рівні, так що про втрату цього

твору слід пошкодувати.

Збірка «Вогонь зціляє», присвячена класовій боротьбі, – менш вдала. Остання його збірка – «Пісні

кохання і туги» – невдала.

СТАВ КЛАСИКОМ, з «Esperanto-новин» за 12 січня 2004 р.

Літературна традиція на есперанто зародилася в другій половині XIX століття. І уже серед перших

книг, виданих на есперанто, були оригінальні твори.

Розвиток есперантської літератури можна поділити на 4 основних періоду в середньому по 30

років в кожному.

Перший період (1887-1918) прикрашають твори Лазаря Заменгофа, Антонія Грабовського, інших

«піонерів мови».

До другого (1918-1952) відносяться великі угорці Багі і Калочай, автор роману «Метрополітен»

Варанкін, драматург Шварц і поет Михальський...

ОРИГІНАЛЬНІ ДОРОБКИ, з «Літературної енциклопедії»

Кількісне зростання руху за міжнародні мови – зокрема есперантистської – спонукало появу

значної літератури на есперанто.

Тоді як інші міжнародні мови не мали майже ніяких видань, крім підручників і словників (навіть

волапюкська література налічувала не більше 40 назв), на есперанто до 1914 р. було вже видано

понад 1500 книг, зокрема близько половини – видань наукового і літературно-художнього

порядку.

На есперанто виходить близько 100 журналів.

На есперанто є велика не тільки перевідна (Гомер, Горацій, Шекспір, Мольєр, Байрон, Гьоте, Пушкін, Лермонтов, Сенкевич), а й оригінальна література [Заменгоф (німець), Шульгоф (чех), Козловський (поляк), Френкель, Дешкін (росіяни), Пріво (француз); потім після Жовтневої

революції – Б. Мірський, М. Некрасов, Є. Михальський – усі поети].