Линник Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">Третя велика серія робіт Дмитра Сергійовича відноситься до останніх років його життя. Ця серія

робіт знайшла лише скупе відображення в трьох надзвичайно стиснутих статтях, що з’явилися в

1939 і 1940 рр. З них одна стосується висвітлення мікроскопа, а дві інші – теорії зображення в

мікроскопові.

Ряд обставин привів Дмитра Сергійовича до заняття цією теорією. На перше місце з цих обставин

треба поставити серйозні заняття біологічними науками, зокрема ботанікою. Дмитро Сергійович

був зацікавлений мікроскопом не тільки як оптик, але і як споживач, як біолог-мікроскопіст,

котрий знає, як важливо досконало володіти своїм робочим інструментом.

З іншого боку, Дмитро Сергійович, який все життя працював в оптиці на межі можливостей

обладнання і, до того ж, спеціалізувався на інтерференційних явищах, не міг не зацікавитися

питаннями мікроскопії, цього складного «світу інтерференції і дифракції», за його виразом.

…При викладі робіт Д. С. Рождественського з мікроскопії я широко користувався доповіддю,

прочитаною академіком В. П. Линником на засіданні Академії наук СРСР, присвяченому пам’яті

Дмитра Сергійовича.

…Точка зору академіка В. П. Линника співпадає з точкою зору Дмитра Сергійовича…

…Немає ніякого сумніву, що його (Д. Рождественського – авт.) заняття теорією мікроскопа, які

почалися в 1923 р., найтіснішим чином пов’язані з його біологічними інтересами. Він організує в

Оптичному інституті біологічну групу і піклується про упровадження фізичних методів

дослідження в біологію. Серед робіт, виконаних в Оптичному інституті в лабораторії академіка

Линника, є робота Т. С. Антонової – стереоскопічне фотографування хромосом. Метод і

керівництво в цій роботі належать В. П. Линнику...

ПЕРШІ АХРОМАТИЧНІ ОБ’ЄКТИВИ, з серії «Чи знаєте ви?»

До 1917 року в Росії існували два заводи військових оптичних інструментів, оптичні майстерні

Обухівського заводу і реквізовані майстерні Герца і Цейса, які випускали біноклі, стереотруби,

панорами, приціли.

Існували дві майстерні в Москві (Таубера і Цвєткова, Триндіна), де робилися спроби випуску

різних приладів, навіть мікроскопів, і ремонтні майстерні в Києві під керівництвом В. П. Линника.

…До 1931 року під керівництвом В. П. Линника в оптотехнічній лабораторії Державного

оптичного інституту був створений комплекс контрольного устаткування і розроблені методики

виготовлення , контролю й складання лінз і оправ, а також безпосередньо об’єктива мікроскопа в

цілому .

Це дозволило на підставі вже існуючих розрахунків виготовити перші вітчизняні ахроматичні

об’єктиви середніх і великих апертур і збільшень.

ЗАМІСТЬ ОБСЕРВАТОРІЇ – КОЗЛЮШНИК, з кореспонденції О. Балуєва «Академяки без

академіків»

Селище Комарово колись називалося Келломяки, що на фінській мові означає «Дзвонова гора». У

1903 році тут будували платформу, і дзвін, встановлений на невеликому горбику, сповіщав про

початок і кінець робочого дня. Після відкриття станції дзвін прибрали, а назва, «Дзвонова гора» –

залишилася.

У Келломяках жили і влітку і взимку. Морською вулицею прогулювалися відпочиваючі і власники

особняків – Карл Фаберже, Матільда Кшесинська, академік Іван Павлов, шоколадний король

Жорж Борман...

Після війни Сталін подарував Академії наук 25 дерев’яних будинків – будували спеціально за його

вказівкою. В Комарові поселилися академіки. За аналогією з колишньою назвою селища місцеві

дотепники іноді іменували Академмістечко Академяками.

У 80-х роках з тих, старих, академіків тут залишилися тільки Фок, Наливкін і Линник.

Внучка академіка Володимира Линника Ірина Кузнецова живе на дачі цілий рік – з невеликим

стадом кіз, п’ятьма собаками і котом. Дід маленьких дітей не любив – вони заважали йому

працювати, – тому Ірина жила в будинку у свого дядька Юрія. Остаточно сюди перебралася лише

після смерті В. Линника.

Розбиту машину швидко пристосувала під господарські потреби: Ірина зберігає в салоні корм для

кіз. «Дуже зручно, а головне – герметично», – говорить вона.

За професією Ірина палеонтолог. В університеті, коли писала диплом, розбирала ящики з кістками

динозаврів і черепах. Попрацювавши з колекцією Єфремова, описала два нових види м’якошкірих

черепах-трионіксів, а також середньоазіатського варана, предка сучасного сірого варана. «Отже,

мене можна поставити в один ряд з Ліннєєм», – запевняє