Мотонос Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
було б продовжувати, але слід все ж таки зауважити, що на час так званого «масового» захоплення
українців історичними за підтримки П. Румянцева та академіків Санкт-Петербурзької Академії
Наук М. Мотоніса і Г. Козицького, В. Рубаном вже були опубліковані «Краткие географические,
политические и исторические известия о Малой России» (1773 р.), створені за допомогою
чиновників Малоросійської колегії з кола генерального писаря В.Г.Туманського, побачило світ й
інше видання – «Краткая летопись Малыя России», в роботі над якою, за думкою В. Кравченка,
крім О. Безбородька, «приймали участь і інші автори з України».
НЕВТІШНІ ЧАСИ, з розвідки О. Дзюби «Українці в культурному житті Росії (XVIII ст.):
причини міграції»
Відтік інтелектуальної еліти збільшився у 60-роках XVIII ст., тут свою роль відіграло кілька
факторів.
Один з них – ліквідація гетьманства. Очевидно, не випадково Стефан Лукомський, відомий як
укладач історичного твору «Зібрання історичне» та перекладач з польської та латинської, який
вийшов у відставку у 1763 p., писав, що займався літературною працею «утешая скучное время».
Козацька старшина опинилася після 1764 р. поза політичним життям, для багатьох її
представників настали справді невтішні часи, а прислужитися своєму суспільству, як вважав той
же С. Лукомський, можна було літературною працею.
В Росії в цей час розпочинається епоха «золотого віку» Катерини II, яка прагне постати перед
європейським світом в образі «просвіченого монарха». Розробляються проекти реформ, для чого
складається Законодавча комісія, у суспільстві зростає інтерес до ідей французьких філософів-
просвітників. У піднесенні суспільно-політичного і культурного життя в Росії у 60 – 80-х роках
велику роль відіграли українці. Вони видавали газети і журнали (П. Богданович, Г. Брайко, В.
Рубан, Ф. Туманський), перекладали твори французьких філософів, античну літературу, наукові
праці з географії, медицини (Г. Козицький, М. Мотоніс, Г. Полетика, Я. Козельський, І. та Л.
Січкарьови, Я. Костенський, С. Десницький, В. Золотницький, В. Крамаренков, В. Рубан та ін.).
«Собрание, старающееся о переводе иностранных», засноване для координацій перекладацької
діяльності при Академії наук, очолював до своєї трагічної смерті Г. Козицький. Не без його
впливу відбиралися праці для перекладу й залучалися досвідчені знавці латинської, грецької,
французької та німецької мов.
Очевидно, не без участі Г. Козицького Катерина II створювала свій наказ у Комісію по укладанню
нового Кодексу. Він переклав наказ латинською мовою, розробляв законодавчі акти щодо
діяльності Комісії. У можливість реформування Російської імперії, перетворення її у
конституційну монархію, поверненні Україні її колишнього автономного політико-
адміністративного устрою повірили багато, зокрема і депутати у Комісію, серед них М. Мотоніс і
Г. Полетика. В Комісії працював такий знавець права як доктор філософії Кенігсберзького
університету І. Хмельницький, який захистив у 1767 р. дисертацію, присвячену проблемі рабства у
природному праві, а також ще один вихованець цього ж університету Я. Хорошкевич. Багато з них
пережили тяжкі розчарування, були усунуті від посад, коли зрозуміли, що у здійсненні
радикальних реформ самодержавство незацікавлене. Так, М. Мотоніс повернувся на свій хутір
близько Ніжина, а Г. Козицький покінчив життя самогубством у Москві.
НІ БАТУРИНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, НІ ДРУКАРНІ, з монографії Я. Ісаєвича
«Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми»
Користувалися українські автори й послугами інших видавців. 1744 р. у Вроцлаві у міського
друкаря Карла Вільгельма Грасса німецькою мовою надруковано Феодора Леонтовича «Пісню з
київського Парнаса з нагоди відвідання Єлизаветою Петрівною Києва». 1748 р. той самий Карл
Вільгельм Грасс друкує оду киян Миколи Мотоніса і Григорія Козицького на честь митрополита
Тимофія Щербацького.
1752 р. видано накладом Корна збірку казань Іліаса Мініаті в грецькомовному оригіналі і
латинському перекладі Миколи Мотоніса і Юрія Козицького; перекладачі присвятили книжку
«своєму покровителю і навчителю Варлаамові Лащевському».
1769 і 1792 р. накладом Корна у Ляйпціґу надруковано відомий виклад засад православної віри
Феофана Прокоповича під назвою «Christiana Orthodoxa doctrina de gratuita peccatoribus per
Christum justificatione.
Не весь матеріал, що стосується цієї теми, зібрано, доводиться,
Последние комментарии
6 часов 25 минут назад
7 часов 1 минута назад
7 часов 54 минут назад
7 часов 58 минут назад
8 часов 10 минут назад
8 часов 23 минут назад