Наковальнин Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
метрополія була у всіх випадках чітко відокремлена від колоніальних володінь значними водними
просторами, в Росії метрополія і колонії зливалися в єдиний суміжний земельний масив, і
географічна література XVII сторіччя не давала певних вказівок на ту межу, яка, імовірно, могла б
розділити їх.
Твердження, що Російська імперія ділиться на європейську метрополію і азіатську колонію,
залишалися безглуздими до тих пір, поки зберігалася така явна невідомість з питання про те, де ж
саме кінчається одна і починається інша.
Татищев, відкидаючи кордони різними водними шляхами, наполягав, що «вельми пристойніше і
натуральніше» прийняти Уральський гірський хребет за найважливіший відрізок європейсько-
азіатського кордону, котрий тягнеться від арктичного узбережжя прямо на південь.
...Деякі географи поміщали азіатсько-європейський кордон далі на схід, проводячи його по річці
Об або навіть Єнісеєм. Інші – серед них був не менш впливовий Михайло Ломоносов –
продовжували знаходити аргументи на користь традиційного прибережного кордону. Ця
плутанина призводила навіть до того, що деякі автори допускали існування різних демаркаційних
ліній в різних пасажах однієї і тієї ж роботи.
Тільки після середини сторіччя у відповідності з «Політичною географію» С. Наковальніна і І.
Греча Урал був остаточно визнаний точним кордоном.
КРИТИКУВАВ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ, з статті В. Степанова «Наковальнін Сергій Федорович»
Н. переклав з німецької мови рукописний учбовий курс «Політичної географії», який викладав у
корпусі І. М. Греч, а потім самостійно продовжив його. У «Передмові» вказувалося, що, не
зважаючи на припинення викладацької діяльності, Н. продовжує роботу над своїм географічним
оглядом і «має намір зробити його про всі не лише європейські, а й інші відомі держави і
володіння в світі».
...Різку оцінку дав епосі Середньовіччя, …яка залишила Росії «гідних, але посередніх
письменників».
...У своєму виданні (зібрання творів Ф. Прокоповича – авт.) Н. широко замінював застарілі слова і
словосполучення, підновляв транскрипції іноземних слів, іноді замінював їх російськими
еквівалентами, змінював синтаксис. Він надрукував тексти відповідно до правопису, який
«вживається в новітніх церковних книгах», цитати привів за «нововиправленою» єлизаветинською
Біблією, виправив помилки ранніх видань творів Прокоповича.
Особливу увагу приділяв пошуку «кращих списків» рукописних текстів.
ПЛОДИ ФЕОФАНОВОГО РОЗУМУ, з монографії С. Омілянчука «Виникнення текстології
нової російської літератури»
Звідси і завдання текстології того періоду: встановлення кращого, зразкового тексту і тлумачення, пояснення, коментування його. Ні про яку історію тексту, зведення його варіантів, редакцій і
різночитань, історії публікації чи видання, історії створення твору не велося й мови, та й не могло
її бути, оскільки друкували тексти зразкові. І завдання текстології тих років полягало у
встановленні його. Розглянуті вище видання творів М. В. Ломоносова і В. К. Тредіаковського
були, як про те вже говорилося, прижиттєвими, готувалися самими авторами і тому жодних
проблем текстологій при їх випуску не виникало.
У новій російській літературі проблеми ці вперше заявили про себе при виданні творів Феофана
Прокоповича 1760-1774 років. Здійснив його викладач словесності Сухопутного корпусу корпусі
С. Ф. Наковальнін і воно стало першим російським зібранням творів, підготовленим і випущеним
після смерті автора.
Готуючи звичайне для того часу видання просвітницького хаарктеру і тому не прагнучи до
вичерпної повноти, а відбираючи твори за естетичним і тематичним принципам, редактор, «понад
те сподівається, що багато хто із цікавості захочуть знати, чи немає ще якось плодів Феофанового
розуму... Зміст всіх його російською мовою надрукованих і письмових творів, які різняться
матерією і роками видання, де можливо було, ...зазначені».
Це видання важливе ще й тому, що в передмові до нього вперше в російській видавничій практиці
чітко сформульовані завдання і цілі його випуску, вказані принципи підготовки текстів творів, що
увійшли до нього. Важливо і те, що завдання збору і публікації творів автора органічно
поєднувалося вже й з проблемою випуску науково підготовлених текстів його творів в
майбутньому: «набагато справніше... виходити будуть».
Последние комментарии
20 часов 46 минут назад
21 часов 21 минут назад
22 часов 14 минут назад
22 часов 19 минут назад
22 часов 30 минут назад
22 часов 43 минут назад