Убиенные революцией Том 1 [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (72) »
православній вірі.
- І сьогодні його світлий образ живе в серцях людей, а сам він за правом є духовним небесним
покровителем Йошкар-Оли і республіки Марій Ел, — відзначив Маркелов.
Глава республіки запропонував надалі відзначати День міста саме в день народження єпископа —
6 серпня.
БАБЕЛЬ Ісак Емануїлович
Письменник. Псевдонім – К. Лютов.
З міщанської родини. Батько, Бабель Е., – крамар.
Народився 1 (13) червня 1894 р. в м. Одеса.
Розстріляний 17 березня 1940 р. в одній з московських в'язниць НКВС. Похований на цвинтарі
«Бутово».
Навчався в Одеських комерційному училищі, комерційному інституті.
Працював у книжковому видавництві, Надзвичайній комісії, Народному комісаріаті освіти, політвідділі Першої кінної армії.
Друкувався в газетах «Вісті Одеського губвиконкому, губкому КП (б)У і губпрофради»,
«Літературні додатки до газети «Вісті Одеського губвиконкому, губкому КП (б)У і губпрофради», журналах «Знамено», «Літопис», «Леф», «Червона цілина».
Як літератор дебютував оповіданням в журналі «Літопис» (1916).
Потім настала черга наступних доробків: цикли «Кінармія» (1923-1926), «Одеські оповідання»
(1923-1926), п‘єс «Захід» (1928), «Марія» (1935).
Схвальні відгуки щодо творчості письменника пролунали з уст багатьох відомих російських
письменників. А коли книгу переклали іспанською, французькою мовами, до вітчизняних
долучилися голоси їх зарубіжних колег – А. Барбюса, М. дю Гара, Р. Ролана, Т. Манна, Л.
Фейхтвангера.
Проте у ситуації, що вже складалася в країні, слова підтримки всесвітньо відомих персон, мало що
значили у порівняні з думкою командуючого Першою кінною армією С. Будьонний. А він жадав
нещадного покарання письменника: «Вимагаю захисту від безвідповідальних наклепів тих, кого
дегенерат від літератури Бабель обплював художньою слиною класової зненависті».
В результаті в 1939 р. Б. заарештували, конфіскувавши 24 папки начерків. І тільки через 15 років, після смерті Сталіна, стало відомо: письменника розстріляли в катівнях КДБ ще 1940 року.
Серед друзів та близьких знайомих Б. – М. Горький, В. Маяковський, М. Асєєв, Ю. Олеша, Е.
Багрицький, В. Катаєв, О. Кручених та ін.
***
ПОШУК ТРАДИЦІЇ,
з письменницького кредо І. Бабеля
Творчість – це пошук автором власної традиції.
ПОМИЛКА, з оповідання І. Бабеля «Казка про бабу»
Жила була баба, Ксенією кликали. Груди товсті, плечі круглі, очі сині. Ось яка баба була. Якби
нам з вами!
Чоловіка її на війні вбили. Три роки баба без чоловіка прожила, у багатих панів служила. Добродії
на день щонайменше тричі гаряче домагалися. …Три роки баба для панів готувала і чесна була з
чоловіками. А груди-то пудові куди подінеш? Ось бачите! На четвертий рік до лікаря пішла, говорить:
– У голові в мене тяжко: те вогнем палахкоче, а то слабшаю...
А лікар візьми та й скажи:
– Невже у вас у дворі мало хлопців бігає? Ой, ти, баба...
– Не насмілитися мені, – плаче Ксенія: – ніжна я...
І вірно, що ніжна.
…Баба Морозиха всю справу залагодила. Баба Морозиха на всю вулицю повитуха й знахарка
була. Такі до жіночого черева безжалісні. Їм би спаруватися, а там хоч трава не рости.
– Я, – мовить, – тебе, Ксенія, забезпечу. Суха земля потріскалася. Їй божий дощик потрібен.
І привела. Валентин Іванович прозивається. Непоказний, та вигадливий – умів пісні складати. Тіла
ніякого, волосся довге, прищі веселкою так і переливаються. А Ксенії бугай, чи що, потрібен?
Пісні складає і чоловік – краще в усьому світі не знайти.
Напекла баба млинців зі сто, пиріг з ізюмом. На ліжку в Ксенії три перини покладено, а подушок
шість, усі пухові, – катай, Валю!
Наспів вечір, збилася компанія в кімнатці за кухнею, усі по чарці випили. Морозиха шовкову
хусточка одягла, ось яка поважна. А Валентин незрівнянні розмови веде:
– Ах, дружочок мій Ксенія, занедбана я на цьому світі людин, замордований я юнак. Не думайте
про мене легковажно. Прийде ніч із зорями та чорними віялами – хіба виллєш душу у віршах? Ах, багато в мені цієї сором'язливості...
Слово за слово. Випили, звичайно, горілки дві пляшки повних, а вина – і всі три. Іншими словами
кажучи: п'ять карбованців на частування пішло, – не жарт!
Валентин зарум'янів майже до коричневого і вірші так гучно читає. Морозиха від столу тоді
відсунулася.
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя (72) »
Последние комментарии
10 часов 57 минут назад
10 часов 58 минут назад
16 часов 16 минут назад
19 часов 58 минут назад
20 часов 19 минут назад
21 часов 13 минут назад