Сліпий василіск [Марина та Сергій Дяченки] (fb2) читать постранично, страница - 79


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

одного чи два…

І тоді я поліз у нагрудну кишеню за квитком.

Лізу, а рука труситься…

А він дивиться.

Витяг я квиток, показав; число показав, ні слова не промовивши. Їду, мовляв. Нетутешній я; що мені до ваших справ — ні допомогти, ні перешкодити…

Він подивився на квиток, на станцію призначення, на число. Підняв окуляри з трави і знову на дудці заграв.

А я назад пішов. І Надьці — Надьці, звичайно ж, ні словечка не сказав!

А наступного дня потихеньку сів у потяг, Надьці записку залишив… Підло, звичайно… Але…

Я от думаю — а якби в мене цього квитка в кишені не виявилось?

І ще — а коли б не лісові брати, не шухер цей — залишився б я в селі?

І ще… ніяк зрозуміти не можу. Чого він з нею живе, з рябою, із заячою губою? Що знайшов він у ній?