Диявол і Саймон Флеґ [Артур Порджес] (fb2) читать постранично, страница - 2

час на такий непотріб? Так, я вивчав трівіум та квадрівіум, але алгебру? — і ображеним тоном додав: — Ото знайшов про що мене питати!

Саймонове обличчя неприродно застигло, зате очі сяяли.

— Гадаю, ти б радше збігав за 100 000 кілометрів і приніс щось розміром з Боулдер Дем!^*— покпив він. Простір і час для тебе не перепона, еге ж? Вибач, мені більше до смаку математика. Це просте питання, — додав він заспокійливо. — Воно стосується додатних цілих.

— Що значить додатне ціле? — спалахнув диявол. — Чи й взагалі ціле?

— Формально, — Саймон наче і не чув дияволового питання, — теорема Ферма стверджує, що рівняння xⁿ+ yⁿ= zⁿне має нетривіальних цілих розв’язків при цілому n, більшому за два.

— Що це все …

— Ти відповідаєш на питання, еге ж?

— А хто перевірятиме відповідь? Ти?

— Ні, — м’яко відповів Саймон. — Хоча я займався цією проблемою багато років, я не впевнений, що маю досить кваліфікації. Якщо ти віднайдеш доведення, ми подамо його до будь-якого престижного математичного журналу, і їхні експерти перевірять. Ти не можеш вийти з угоди — задача напевно має розв’язок, бо теорема або істинна, або хибна. І не мудруй з багатозначною логікою. На доведення маєш двадцять чотири години. Зрештою, чоловікові — вибач, демонові — з твоїм розумом і глибоким досвідом не важко за день трохи підучити математику.

— Тепер я пригадую, як мені дошкуляв Евклід, коли я навчався у Кембриджі, — сумно сказав диявол. — Мої доведення завжди були неправильні, хоча все було так очевидно. Варто було лише глянути на малюнок. — Він випростався. — Але я зможу. Я виконував і важчі завдання. Одного разу я полетів на далеку зірку і приніс літр нейтронію лише за шістнадцять…

— Знаю, — перебив Саймон диявола, — тобі чудово вдаються такі витівки.

— Аякже, витівка! — сердито відказав той. — Це було настільки складно — але досить з цим, я рушаю до бібліотеки. Завтра о цій годині…

— Ні, — виправив його Саймон. — Ми підписали угоду півгодини тому. Маєш повернутися рівно через двадцять три з половиною години! — диявол зиркнув на годинника. — Не поспішай так, — іронічно додав він, — зараз я тобі наллю чогось випити і познайомлю з моєю дружиною.

— Ніколи не п’ю на службі. І з жінкою твоєю мені знайомитися ніколи... наразі: — він щез.

Тільки-но він зник, увійшла Саймонова дружина.

— Знову підслуховуєш? — жартома насварив її Саймон.

— Ще б пак, — відповіла вона. — Любий, я хочу знати — те питання — воно справді складне? Бо якщо ні — Саймоне, я так хвилююся.

— Таки складне, — Саймон майже ожив. — Але більшість цього спершу не усвідомлює. — Бачиш, — він автоматично перейшов на лекторський тон, — дуже просто знайти два цілі числа, сума квадратів яких є квадратом. Наприклад, 3²+ 4²= 5², тобто 9 + 16 = 25, так? «anybody can find two whole numbers whose squares add up to a square. For example, 32 + 42 = 52; that is, 9 + 16 = 25. See?»

— Угу, — вона поправила йому краватку.

— Але відшукати два куби, які в сумі дають куб, не вдається; так само і для вищих степенів. Однак досі, — драматично закінчив він, — нікому не поталанило довести, що таких чисел справді нема. Тепер розумієш?

— Звичайно, — Саймонова дружина завжди розуміла щонайзаплутаніші математичні пояснення. Якщо вона не розуміла, їй доводилося слухати їх знову й знову, доки не зрозуміє, і на інше лишалося мало часу.

— Я зварю нам кави, — сказала вона і втекла.

Минуло чотири години. Вони саме слухали Третю симфонію Брамса, коли знову з’явився диявол.

— Я вже вивчив основи алгебри, тригонометрії й геометрії на площині! — тріумфально оголосив він.

— Швидко працюєш, — похвалив його Саймон. — У тебе напевно не виникне жодних труднощів із сферичною, аналітичною, проективною, дескриптивною та неевклідовою геометріями.

— Їх так багато?

— О, я назвав лише кілька, — Саймон наче повідомляв чудові новини. — Тобі сподобається неевклідова, — лукаво додав він, — там не треба ніяких малюнків, з них однаково жодної користі! Крім того, Евклід тобі не подобався, тому…

Зі стогоном диявол збляк і пропав, наче у старому кіно. Саймонова дружина пирснула.

— Любий, — проспівала вона, — здається, ти його таки заткнув за пояс.

— Тсс, — сказав Саймон. — Зараз буде оте чудове Алегро!

Шість годин по тому щось курно спалахнуло і диявол повернувся. Саймон зауважив у нього мішки під очима.

— Я вивчив усі ці геометрії, — з похмурим задоволенням сказав диявол. — Уже трохи призвичаївся. Я майже готовий приступити до твоєї загадки.

Саймон заперечливо покрутив головою.

— Ти надто поспішаєш. Очевидно, ти пройшов повз деякі фундаментальні галузі — аналіз, диференціальні рівняння та топологію. Крім цього…

— Мені знадобиться все це? — застогнав диявол. Він сів і потер очі кулаками, намагаючись не позіхати.

Не знаю, — незворушно сказав Саймон. — Ті, хто намагалися розв’язати цю «загадку», не обійшли увагою жодної галузі математики, але ніхто не досяг успіху. Я раджу…

Але диявол не