Поезії [Олесь Павлович Бердник] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Поезії (а.с. Вірші, поеми) 132 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Олесь Павлович Бердник

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

А тобі — лиш надія —
Всеохоплення миті…
Мріє, мріє
Біла хмарка в блакиті…

ВИГЛЯДАЙ ПОМІЖ ЗІР

Скільки суму,
Скільки болі в дівочих очах!
Ніжні думи,
Тихі думи в далеких краях…
Десь блукає,
Десь мандрує кохання ясне,
І не знає,
І не зна, де шукати мене…
О єдиний!
У шуканні часу не марнуй!
Лебединий
Журавлиний мій поклик почуй!
Відлітай,
Вилітай у ясну далину,
В небокрай,
В невимірну довічну весну!
О повір!
На Землі не ходи, не шукай!
Поміж зір
Серед зір ти мене виглядай!

ДУМА ПРО БОЖОГО СИНА

Ой у небі три дороги,
Одна заростає.
А у Бога три синочки,
Один десь блукає.
Ой блукає він у світі,
В чужій-чужениці.
Та й не може повернутись
До Вітця в світлицю.
Розбійником його люди
Темні називають.
Та про тяжку, лиху долю
Нічого не знають!
Ой не знають, що шукає
Раю не для себе,
А щоб люди всі вернулись
У забуте небо…
Поможіте йому, вітри,
Блискавиці-громи,
Щоб відкрилися для світу
Божії хороми!
Щоб з’єдналися братове
І згори, і з долу…
Поможіте, поки серце
Ще не захололо!..

ПІСНЯ ШУКАЧІВ ТАЙНИ

Ідем, ідем в далеку Путь,
І все запитуємо ми:
«Де нам знайти ясну Любов
Серед вселенської пітьми?»
Нам гримить далина:
«У юрбі не шукай,
Як настане весна —
Вирушай в дальній Край…
Поміж бур і погроз,
Поміж рушень основ,
Поміж гуркоту гроз
Знайдеш ясну Любов…»
І знов ідем поміж примар.
Де вороги і де брати?
Яка Любов, який пожар
Дозволить мужність віднайти?
Нам гуркочуть громи:
«Слухай наші слова!»
Поміж мороку й мли
Блискавиця співа:
«Скинь непевність із плеч.
Не залежуйся, встань!
Знайдеш мужності меч
В громі дивних повстань!»
Шумлять бої. Гримить гроза.
Та не вспокоїться душа…
І нас в бою, поміж вогню
Сердечний біль не залиша…
А нечутна струна
Заклика до путі.
Далина, далина
Стеле стежки круті.
Треба гори пройти,
Подолать Висоту…
У безмовності ти
Знайдеш Правду Святу!

ВЕЛИЧАЛЬНА ВОГНЮ

У зеленім гаю
Назбираєм зілля,
Коси заквітчаєм,
Почнемо весілля.
Гей, запалим, браття,
Купальське багаття,
Хай воно дарує
Радість і завзяття!
Гори, гори ясно,
Щоби не погасло!
Радуйся і слався,
Наша Земле красна!
Кинемо в огнище
Горе і морози,
Підемо у грище,
Висушимо сльози!
Гори, гори…
Вогню наш багряний —
Брате Світовида,
Гостю полум’яний,
Всі ми твої діти!
Гори, гори…
По твоїм велінню
Буде все до ладу!
У твоїм промінні
Ми здобудем Раду!
Гори, гори…

ПІСНЯ СРІБЕН-ДИВА

Срібна нитка печалі, срібна нитка надії
Простяглася у даль, простяглася у світ…
Понад Шляхом Чумацьким срібний лебідь леліє
Таємниче мереживо літ…
Збережи, схорони
Серця світ серед ночі химер,
Під крилом сивини
Голос казки святої не вмер…
Ти посій на лани
Тиху радість, що зріє тепер…
Сновидіння, примари — то лиш знаки полону,
Та згадай, що не вічна й найбільша мара,
І життя самоцвіт у празорянім лоні
Пломеніє, горить — не згора!
Я тебе заколишу, як мати дитину,
Ти мужній і зростай у колисці моїй,
А як поклики сурми над світом полинуть —
Будь готовий ступити у бій!

ДЛЯ СЛІПЦІВ Є ПІТЬМА (ПІСНЯ ПЛОМІНЬ-ДИВА)