Лель №03 [Сергій Чирков] (pdf) читать постранично, страница - 20

нього туману, вони то плавно оберта­
лися, то рухалися ш видш е, тримаючись за руки; часом
несподівано розривали блискучий ланцюг сплетених до­
лонь і танцювали кожна окремо, і тоді тіла їхні трепетали,

ніби в такт флейтам, спонукувані незнаною , але такою
солодкою мелодією, рівної якій немає на землі. Бо Танець
є дитя Кохання.
Факели, застромлені в стіни, згасли. Флейтисти зникли
десь у дальніх покоях, і крізь прочинені двері долинала
їхня музика, тиха і сповнена славних бажань. Стихла
бесіда. Коло танцівниць розтануло, як туман під покровом
ночі. Залиш илася тільки одна, біле тіло якої сріблилося в
ясному промінні Селени, що гнала своїх темних коней
десьу глибині німотного простору. І ця єдина, все швидше
кружляючи в танці, наближалася до ложа богатиря, аж
поки впала в його розкриті обійми, як зірка з неба, що
летить у чорну безодню моря.
Тільки-но обійняв її, а вона вже вислизнула й зникла
так несподівано, неначе розтанула в пасмузі сріблястого
світла, яке не знати звідки простягненою доріжкою леж а­
ло на мармурових плитах підлоги. Аж ні, не зникла. Ось
ізнову виросла, мов біла лілея, із зведеними руками, і
знову вихилялась у танці, зміст якого годі описати — діва,
срібляста чаша, повна червоного, як кров, нектару насо­
лоди. І знову йшла до нього в обійми. ■
Та що за чари відкриваються під чарівним поглядом
Селени, таємничої господині нічних див? Ось, тільки-но
мить тому чув її дівочий крик, а в цих, нових обіймах
відчуває те саме нестямне, неспокійне,*1 тривожне
тріпотіння діви, яка досі не знала кохання. І знову зникла,
і знов повернулася — незайм аною дівчиною.
Д овго, дуже довго тривала ця незвичайна ніч. Хто знає,
чи не звелів і цього разу отець богів і людей Геліосу
притримати щ оденний біг його сонячної колісниці — уже
не для себе, а заради улю бленого сина. І не знав Геракл,
щ о не чари то були, а благородний обман Феспія, який
хотів мати якнайбільш е пагонів від бож ественного сто­
вбура Геракла. Н едаремно ж бо вранці приніс у жертву
волів. Боги почули його молитву. Від лож а богатиря кожна
з його дочок ішла, несучи в своєму свіжорозквітлому для
кохання лоні призначення щ асливого материнства .
Геракл ще спав, коли близько полудня у залі для бесіди,
сповненій тепер золотого сонячного пилу, стали біля його
ложа дочки старого Феспія. З побожним подивом спогля
дали його наге засм агле тіло, руки, подібні до гілляк дуба,
груди, мов два бронзові щити, стегна, як два стовбури
якогось величного дерева. І не було в ньому втоми чи
знемоги, а тільки сон, солодкий сон, навіяний крилатим
Гіпносом, який у цю хвилину, сидячи десь серед скель
гори Іди, мріє про наймолодшу з Харит, чудову Пасітею —
мрію всіх його днів...
1 ...ум а щ е н и й м ’я к и м и д о ло н я м и д о ч о к Ф еспія — т а к и й
ж ін очий масаж входив до з в и ч а їв г е р о їч н о ї доби і не
ображав н і ч и їх п о н я т ь п р о сором ливіст ь. У цьому л е гк о
п е р е к о н а т и с я в Гомера.
і Не забував і п р о їжу — Г ер а кл лю б и в добре п о п о їс т и .
Ще в р о к и н а в ч а н н я серед усіх к н и г, зіб р а н и х його
вч и т е ле м Л іном, він обрав для ч и т а н н я п р а ц ю Сімопа
«Чудовий кухар». Лін. б а ч а ч и т а ке, обурився і п о ч а в йому
в и ч и т у в а т и . В з а п а л і с варки Г ер а кл розбив об голову
Л іна ліру, я к у саме т рим ав у руках.
3...п р и з н а ч е н н я щ а сливого м а т е р и н с т ва — всі паро
дили синів, а н а й с т а р ш а і найм олодш а — б ли зн ю ків.
П о т ом ст во де р о з ій ш л о с я п о світ у, і не один благородний
рід п о с и ла вс я па н и х у с воїй ген еалогії.
З польської переклала
Валентина М ИТРОФАНОВА
Малюнок Волхва СЛОВОВЕЖ І

21

6 «Л ель» JV5 і

.—
ЄИЧ
Гі!»'у|

С'ііІііІіі4І.І.^
.4 r 'l t 'f - J
L " l" -!tv O
/%ДПі. "4
\

C ' 1-

U n m '~ 4 j
і‘“- л

g „ : ,- 0

6Й )
( ;? :§ )
C fc O
C

..7 C..Uv"\