В целом средненько, я бы даже сказал скучная жвачка. ГГ отпрыск изгнанной мамки-целицельницы, у которого осталось куча влиятельных дедушек бабушек из великих семей. И вот он там и крутится вертится - зарабатывает себе репу среди дворянства. Особого негатива к нему нет. Сюжет логичен, мир проработан, герои выглядят живыми. Но тем не менее скучненько как то. Из 10 я бы поставил 5 баллов и рекомендовал почитать что то более энергичное.
Прочитал первую книгу и часть второй. Скукота, для меня ничего интересно. 90% текста - разбор интриг, написанных по детски. ГГ практически ничему не учится и непонятно, что хочет, так как вовсе не человек, а высший демон, всё что надо достаёт по "щучьему велению". Я лично вообще не понимаю, зачем высшему демону нужны люди и зачем им открывать свои тайны. Живётся ему лучше в нечеловеческом мире. С этой точки зрения весь сюжет - туповат от
подробнее ...
начала до конца, так как ГГ стремится всеми силами, что бы ему прищемили яйца и посадили в клетку. Глупостей в книге тоже выше крыши, так как писать не о чем. Например ГГ продаёт плохенький меч демонов, но который якобы лучше на порядок мечей людей, так как им можно убить демона и тут же не в первый раз покупает меч людей. Спрашивается на хрена ему нужны железки, не могущие убить демонов? Тут же рассказывается, что поисковики собирают демонический метал, так как из него можно изготовить оружие против демонов. Однако почему то самый сильный поисковый отряд вооружён простым железом, который в поединке с полудеманом не может поцарапать противника. В общем автор пишет полную чушь, лишь бы что ли бо писать, не заботясь о смысле написанного. Сплошная лапша и противоречия уже написанному.
Пресвітлим — ви б допомогли?
— Навряд чи. Оскільки нас би в такому випадку не існувало. Зрозумій, не буває ятру-рабів, але немає й правителя, котрий би погодився дозволити нам жити незалежно від його волі. Наші прадіди вдавалися до крайнощів, ми обрали «золоту середину»: життя, свобода та служіння. Не найгірший вибір, чи не так?
Їх влаштували на ночівлю в шатрі. Тисячний зміг заснути не відразу, але лежав тихо, пригадуючи події багаторічної давності. Джулаха ж зовсім не було чути, наче він одразу вирушив у світ сновидінь. Гарний хлопець, витривалий, терплячий, хоч і химерний. Та зрештою, всі ми не без того…
Поснідавши, вони вирушили далі гірською стежиною в супроводі кількох ятру. Ха-Кинг обіцяв Обхадові, що їм приноситимуть на Коронованого їжу та повідомлятимуть новини. Сказав, і сам навідається до них. І добре. Можливо, я даремно вбачаю у кожному ятру своїх старих знайомих. А коли і так — то й що?..
Коронованого видно було навіть звідси. Високий бескид трохи нагадував загорнуту в плащ людину з короною, він упирався в самісіньке небо, притискаючи верхівкою до яскраво-блакитного полотнища кілька хмарок-роззяв. Під’їхавши ближче, подорожні розгледіли вузеньку стежину, що звивалася аж до верхівки.
— Коні пройдуть? — запитав тисячний у ватажка горців, такого ж худого, як і Ха-Кинг.
— Так, — кивнув ятру. — І травиця там гарна, соковита.
Біля підніжжя горці попрощалися з Обхадом та жерцем, вирушивши на південний бік Анг-Силіба, а мандрівники почали підйом. Ближче до вечора, вони вже стояли на зеленій чуприні Коронованого. За порадою Ха-Кинга, Обхад із Джулахом вирішили звести невеличкий курінь: було тепло, але нагорі гуляв вітер, і навіть зубці корони не захищали від нього, а від можливого дощу — поготів.
Коней стриножили. Обхад узявся за курінь, а жрець зібрав хмизу для нічного вогнища та приготував вечерю.
Коли все найнеобхідніше було зроблено, в ущелині панували сутінки. Почали співати цикади, зашурхали в траві всюдисущі миші; тихенько форкали коні, яким вперше за кілька останніх днів випала нагода як слід відпочити. Сонно тріскотів хмиз у ватрі, й життя знову дало послаблення, втягнуло пазурі й заховало ікла. Обхад не хотів загадувати, чи надовго: за останні роки він навчився цінувати такі хвилини — без них життя, навіть ризиковане, не було б повним.
— Кажуть, — зауважив він, дивлячись у ніч, — кажуть, Коронований стоїть тут не випадково. Ти чув цю байку?
Джулах підвів голову й сонно подивився на тисячного:
— Га? Що? Пробачте, я прослухав.
— Ти знаєш легенду про Коронованого? — повторив Обхад.
— Н-ні. Напевне, це якась місцева.
— Навряд, — ліниво протяг тисячний. — Я її чув у Гардгені… і потім ще кілька разів. Легенда стверджує, що Коронований це демон, якого Боги Ашедгуну перетворили на бескида. Він колись програв наймолодшому з них, Гравцю, у кості, й аби розплатитися, мусив оберігати вхід до країни — цю ущелину.
— А вежі навіщо? — запитав Джулах. — Їх, як розповідають, теж будували Боги.
— Коронований начебто віддає вежам свою силу… — тисячний замислився. — Не знаю, цього в легенді не було.
Жрець мовчав. Обхад вирішив, що той задрімав: після довгої дороги і роботи — не дивно. Нехай.
Тисячний підвівся й підійшов до зовнішніх зубців кам’яної корони, аби подивитися на вежі та ущелину. Але поглянувши вниз, він із тихим вигуком відсахнувся. Згорблена постать біля вогнища миттю підскочила:
— Що?
— Хуміни. Там, біля входу в ущелину. Здається, збираються розбити табір. Заходити, мабуть, будуть завтра.
Джулах наблизився до краю майданчика.
— Виходить, почалося, — констатував жрець.
— Почалося.
Він помовчав.
— Коли хочеш, йди відпочинь, я повартую в першу половину ночі. Все одно не засну.
Звичайно, Обхад брехав. Справжній воїн може заснути в будь-якій ситуації; коли ти в облозі або коли тримаєш облогу — все одно — час не вибирають. Він брехав. Просто хотів, аби помічник зараз пішов спати — тисячному треба було поміркувати на самоті.
Джулах слухняно попрямував до куреня, а Обхад так і залишився стояти, спостерігаючи за вогнями ворожого війська й не помічаючи, що нічний вітер розтріпує пасма сивого волосся.
Кінець першої книги з дилогії «Правила гри»
Примітки
1
Машикулі — спеціальні майданчики, обнесені зубчастим парапетом. Застосовувалися для захисту при облозі; з них можна було не тільки стріляти, але й лити розпечену смолу чи скидати на голови ворогів зазделегідь заготовлені камінні брили.
(обратно)
Последние комментарии
7 часов 1 минута назад
7 часов 19 минут назад
7 часов 43 минут назад
8 часов 15 минут назад
9 часов 22 минут назад
11 часов 3 минут назад