Поетика [Арістотель] (fb2) читать постранично, страница - 47

Аполлон свої стріли (чуму) скеровує спочатку на мулів, а не на людей; дехто робив припущення, що слід читати не «мул», а «вартовий».

(обратно)

223

¹² «Іліада», X, 316. Арістотель хоче показати докладне знання крітського діалекту.

(обратно)

224

¹³ «Іліада», IX, 203. Так заохочував Ахілл свого друга Патрокла, коли посли Агамемнона відвідали його в наметі.

(обратно)

225

¹⁴ «Іліада», X, II і далі.

(обратно)

226

¹⁵ «Іліада», XVIII, 489 і далі; «Одіссея», V, 275. Мова йде про сузір’я Арктоса (Великої Ведмедиці), який «тільки один до купань в Океані-ріці не причетний» (переклад Б. Тена). З уваги на те, що є ще й інші нерухомі сузір’я, Арістотель намагається виправдати Гомера тим, що слову той надає переносного значення — «найбільш відомий».

(обратно)

227

¹⁶ Гіппій із Тасоса — тлумач Гомера.

(обратно)

228

¹⁷ Гомер, «Іліада», II, 15. Слова взяті з розповіді про обманливий сон, який Зевс послав Агамемнону, обіцяючи йому перемогу в битві з троянцями. Але оскільки Зевс не мав цього зробити, то він є брехуном. За це докоряли Гомерові. Гіппій запропонував іншу форму дієслова, щоб виправдати Зевса.

(обратно)

229

¹⁸ Гомер, «Іліада», XXIII, 328.

(обратно)

230

¹⁹ Емпедокл, фрагм. 35, 14 (Дільс). В чому полягає виправлення пунктуації — невідомо.

(обратно)

231

²⁰ Гомер, «Іліада», X, 252.

(обратно)

232

²¹ Ганімед — у грецькій міфології син царя Троя, або (за іншою версією) Даомедонта, юнак незвичайної вроди, якого Зевс у вигляді орла схопив і зробив на Олімпі виночерпієм богів.

(обратно)

233

²² «Іліада», XX, 234. Античні боги пили нектар.

(обратно)

234

²³ «Іліада», XXI, 252.

(обратно)

235

²⁴ «Іліада», XX, 272. Насправді у Гомера фігурує «ясеневий спис».

(обратно)

236

²⁵ Главкон — граматист, який займався гомерівськими поемами. Час життя його невідомий.

(обратно)

237

²⁶ Ікарій — батько Пенелопи, дружини Одіссея.

(обратно)

238

²⁷ «Одіссея», IV, 20 і далі.

(обратно)

239

²⁸ Кефалонія — найбільший острів в Іонійському морі.

(обратно)

240

²⁹ Зевксід — див. прим. 4 до розд. VI.

(обратно)

241

³⁰ Егей — міфічний афінський цар, батько Тесея. Тут йдеться про роль Егея в трагедії Евріпіда «Медея». В розд. XV Арістотель критикує Евріпіда за розв’язку в «Медеї».

(обратно)

242

³¹ Див. розд. XV. Арістотель дорікає Евріпіду за неправильне зображення Менелая.

(обратно)

243

¹ Наприклад, у дифірамбі на честь Гіакінта, якого випадково вбив диском Аполлон.

(обратно)

244

² Див. прим. 4 до розд. XV. Одіссей перед лицем небезпеки стогнав, а флейтист смикав керівника хору за полу, щоб наочно показати, як Скілла тягне Одіссея.

(обратно)

245

³ Мініск і Калліпід — відомі афінські актори. Мініск виступав протагоністом (виконавцем головної ролі) у п’єсах Есхіла, Калліпід — актор часів Евріпіда. Гра Мініска відзначалась стриманістю, намаганням передати велич фігур Есхіла, гра Калліпіда характеризувалась пристрасністю і темпераментом.

(обратно)

246

⁴ Піндар — актор V ст. до н. е.

(обратно)

247

⁵ Сосістрат — рапсод (мандрівний співець) IV ст. до н. е. Рапсоди, виголошуючи якийсь епічний твір чи уривок, супроводили декламацію не лише інтонацією, а й жестами та мімікою.

(обратно)

248

⁶ Мнасітей — співець IV ст. до н. е.

(обратно)

249

⁷ Інколи в трагедіях зустрічаються невеликі партії, складені гекзаметром, наприклад, у п’єсах Софокла «Філоктет» (в. 839–842) і «Трахінянки».

(обратно)