Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію [Майк Йогансен] (fb2)

Обман читацьких сподівань, безперервне іронізування, яскраві образи-примари, маріонетки, непередбачувані сюжетні ходи, національний колорит і… подорож. Ось із чого було сконструйовано цей український абсурдистський роман на початку XX століття — в 1929 році. Майк Йогансен не знехтував письменницькими законами і законами жанру, тому його твір має струнку фабулу, але й дуже заплутаний сюжет. Заплутаність — не наслідок його письменницької недбалості. Це, скоріше, гра із читачем. Витончена й доволі екстремальна. Чому автор удається до такої гри? І що у «Подорожі…» головне: люди чи все ж таки ландшафти, якими пересуваються ті ж самі люди? Йогансен дає прозору відповідь на питання. Книга Йогансена абсурдна і химерна. Не треба героїв цього роману сприймати всерйоз: вони — не більше, ніж вигадка. І потрібні автору лише для того, щоб читач здійснив подорож Україною. А персонажі, вирізані з картону (саме на цьому матеріалі наполягає Йогансен), потрібні були для того, щоб заповнити книжковий простір між описами ландшафтів головних героїв.