Дівчинка з Землі (збірка) [Кір Буличов] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (101) »
ДІВЧИНКА, З ЯКОЮ НІЧОГО НЕ СТАНЕТЬСЯ Оповідання про життя маленької дівчинки в XXI столітті, записані її батьком
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Завтра Аліса йде до школи. Це буде дуже цікавий день. Сьогодні зранку відеофонять її друзі та знайомі, і всі її поздоровляють. Правда, Аліса й сама вже три місяці, як нікому спокою не дає, розповідає про свою майбутню школу. Марсіянин Бус прислав їй якийсь хитромудрий пенал; його поки що ніхто не зміг відкрити — ні я, ні мої товариші по службі, а серед них, до речі, було два доктори наук і головний механік зоопарку. Шуша сказав, що піде до школи разом з Алісою і перевірить, чи досить досвідчена вчителька їй дістанеться. Страшенно багато галасу. Здається, коли я вперше йшов до школи, ніхто не зчиняв такого галасу. Зараз метушня трохи стихла. Аліса пішла в зоопарк попрощатися з Бронтею. А поки вдома тихо, я вирішив надиктувати кілька історій із життя Аліси та її друзів. Я перешлю ці нотатки Алісиній вчительці. Для неї корисно буде знати, з якою несерйозною людиною їй доведеться мати справу. Можливо, ці нотатки допоможуть учительці виховувати мою доньку. Спочатку Аліса була дитина як дитина. Років до трьох. Доказом тому — перша історія, яку я збираюсь розповісти. Та вже через рік, коли вона зустрілася з Бронтею, в її вдачі проявилося вміння робити все не як слід, зникати в найнеслушніший час і навіть випадково робити відкриття, що були не під силу найвидатнішим ученим сучасності. Аліса вміє знаходити вигоду з доброго до себе ставлення, а проте в неї безліч вірних друзів. Нам же, її батькам, буває дуже важко. Адже ми не можемо весь час сидіти вдома: я працюю в зоопарку, а наша мама зводить будинки, і до того ж часто на інших планетах. Я хочу заздалегідь попередити Алісину вчительку — їй теж буде, напевно, нелегко. Тож нехай вона уважно вислухає цілком правдиві історії, що трапилися з дівчинкою Алісою в різних місцях Землі та космосу протягом останніх трьох років.Я НАБИРАЮ НОМЕР
Аліса не спить. Уже десята, а вона не спить. Я сказав: — Алісо, спи негайно, а то… — Що “а то”, тату? — А то я провідеофоню бабі-язі. — А хто така баба-яга? — Ну, це дітям треба знати. Баба-яга, костяна нога — страшне, злюще бабисько, яке їсть маленьких дітей. Неслухняних. — Чому? — Ну, тому що вона зла й голодна. — А чому голодна? — Бо в неї у хатинці нема харчопроводу. — А чому нема? — Бо хатинка в неї стара-престара і стоїть далеко в лісі. Алісі стало так цікаво, що вона навіть сіла на ліжку. — Вона в заповіднику працює? — Алісо, спати негайно! — Але ж ти обіцяв покликати бабу-ягу. Будь ласка, татусю, дорогенький, поклич бабу-ягу! — Я покличу. Але ти про це дуже пожалкуєш. Я підійшов до відеофона й навмання натиснув кілька кнопок. Я був певний, що з’єднання не буде і баби-яги “не застану дома”. Та я помилився. Екран відеофона просвітлів, загорівся яскравіше, у ньому клацнуло — хтось натиснув кнопку прийому на другому кінці лінії, і ще не встигло з’явитися на екрані зображення, як сонний голос сказав: — Марсіянське посольство слухає. — Ну як, тату, вона прийде? — крикнула із спальні Аліса. — Вона вже спить, — сердито відповів я. — Марсіянське посольство слухає, — повторив голос. Я обернувся до відеофона. На мене дивився молодий марсіянин. У нього були зелені очі без вій. — Даруйте, — мовив я, — я, напевно, помилився номером. Марсіянин усміхнувся. Він дивився не на мене, а на щось за моєю спиною. Ну звичайно, Аліса вилізла з ліжка і стояла босоніж на підлозі. — Добрий вечір, — привіталася вона до марсіянина. — Добрий вечір, дівчинко. — Це у вас живе баба-яга? Марсіянин запитливо глянув на мене. — Розумієте, — пояснив я, — Аліса не може заснути, і я хотів провідеофонити бабі-язі, щоб вона її покарала. Та от помилився но мером. Марсіянин знову всміхнувся. — На добраніч, Алісо, — сказав він. — Треба спати, а то тато покличе бабу-ягу. Марсіянин попрощався зі мною і вимкнувся. — Ну, тепер ти підеш спати? — запитав я. — Ти чула, що сказав тобі дядечко з Марса? — Піду. А ти візьмеш мене на Марс? — Якщо будеш добре поводитися, влітку туди полетимо. Врешті-решт Аліса заснула, і я знову сів до роботи. І засидівся аж до першої ночі. А о першій раптом приглушено загудів відеофон. Я натиснув кнопку. На мене дивився марсіянин із посольства. — Пробачте, будь ласка, що я потурбував вас так пізно, — сказав він, — але ваш відеофон не вимкнений, і я вирішив, що ви ще не спите. — Будь ласка. — Ви не могли б допомогти нам? — запитав марсіянин. — Усе- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (101) »
Последние комментарии
9 часов 56 минут назад
14 часов 10 минут назад
16 часов 28 минут назад
18 часов 18 минут назад
1 день 4 минут назад
1 день 9 минут назад