Обручка принца [Тимур Іванович Литовченко] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (5) »
Тимур Литовченко Обручка принца
Олені та Кості ПРИСВЯЧУЮ…— Отже, сину мій, це і є твоя майбутня дружина?.. Принц не відповів нічого, він лише пильно вдивлявся батькові в очі, щосили намагаючися уявити, якої думки пристаркуватий король про його Хелен. Та все було марно, оскільки на оглядини Його Королівська Величність немовби надягнули на обличчя непроникну маску цілковитої байдужості. — Ти так і не відповів, сину мій, — мовив король суворо, коли тиша у тронній залі зробилася надто гнітючою. І присутнім здалося, що у його голосі брязкнули металеві нотки роздратування. Тоді принц ледь помітно кивнув, розліпив неслухняні губи й ледь чутно видихнув: — Так… Водночас пальці його лівої руки інстинктивно сіпнулися. Зрозумівши це по-своєму, Хелен зробила крок уперед і обома руками схопила принцеву долоню — немовби побоюючися, що Костандіса зараз же, негайно заберуть від неї… Що їх розлучать назавжди!.. Побачивши цей дуже милий, але водночас і надто безпосередній жест, натовп придворних тихесенько загомонів. Втім, досить було королеві рвучко махнути десницею, немовби відганяючи надокучливу муху, щоб у тронній залі знов запанувала повна тиша. Тоді, не приховуючи розчарування, він звернувся до королеви: — Наш єдиний син і спадкоємець нашого трону вирішив продемонструвати свій нестерпний характер навіть у такій делікатній справі… Що скаже на це Ваша Королівська Величність? — Батьку!.. — не втримався принц. Король зреагував миттєво: жодного сліду байдужості на його обличчі не залишилося, натомість очі спалахнули непідробним гнівом. Міцно стиснувши скіпетр, він звівся на прямі й гримнув: — Три шлюбні партії!.. Три чудові партії було запропоновано тобі, а ти!.. Ти!.. — Ваша Королівська Величносте, будь ласка, не нервуйтеся, — попрохала королева, занепокоєно поглядаючи то на чоловіка, то на сина. — Будь ласка, Ваша Королівська Величносте, не заважайте мені!.. — кип’ятився король. — Але ж дорогоцінне королівське здоров’я!.. — Але ж майбутнє нашого королівства!.. — І все одно, заспокойтеся, прошу… В цю мить Хелен наблизилася до Костандіса ще на один крок — тепер вже подавшися трохи убік, немовби ховаючись від королівського гніву за спину нареченого, і водночас обіймаючи його правою рукою за плечі. Король чи то зітхнув, чи простогнав крізь зуби, повільно всівся назад на трон і заговорив тихо, розтягуючи слова і нервово перебираючи у пальцях скіпетр: — Отже, перед тобою відкривалися три чудові можливості. Шлюб з дочкою нашого північного сусіди дозволив би заручитися потужною військовою підтримкою, що аж ніяк не завадить у нинішні неспокійні часи… — Але відтоді я брав би участь у нескінченних воєнних походах нашого північного сусіди на правах васала, — заперечив Костандіс. Король зиркнув спідлоба на сина, помовчав трохи і продовжив: — Ну, припустимо… Проте чом ти не обрав дочку нашого південного сусіди?! Адже він торгує з усім світом, його кораблі та каравани… — Наш північний сусіда спить і бачить, як би самому заволодіти південним морським узбережжям. Якби я ризикнув «одружити» наше королівство з Півднем, то накликав би на свою рідну землю явну небезпеку. Бо прямий прохід на Південь… Різким жестом король змусив Костандіса замовкнути і сумно продовжив: — Гаразд, але чом би не обрати шлюб з дочкою нашого східного сусіди? Що там казати — він значно заможніший від нас. А золото і срібло, рубіни й діаманти, сапфіри та смарагди… — Коштовні метали й каміння одвіку є прокляттям Сходу, — заперечив принц. — Отримати неабиякий посаг — перспектива добра… Та багатство може викликати таку саму ненависть північного сусіди, як і попередня пропозиція. — Скільки існує світ, стільки існують і війни, — суворо мовив король. — Вибору практично немає: або загарбаєш ти — або загарбають тебе. Хто кого переможе, залежить від багатьох обставин, у тому числі від родинних зв’язків. Чи ти розумієш це? — Так, Ваша Величносте, — кивнув принц. — А розуміючи такі прості речі, скажи: який вибор насамкінець зробив наш єдиний син, спадкоємець нашого престолу?.. — Я обрав її, — коротко мовив Костандіс. При цьому Хелен вийшла з-за спини принца і стала поруч з ним. Придворні знов здивовано загомоніли, а пристаркуватий король уїдливо запитав: — То повідай нам, які чесноти має твоя наречена? Може, вона є принцесою з віддалених, невідомих нам земель? — Ні, батьку. — Хто ж вона? — Хелен є нашою підданою, дочкою одного з наших підданих — королівського лісничого. Натовп придворних аж зойкнув від переляку, немовби одна людина. Король же мовив стомлено: — Я так і знав… — Ваша Величносте!.. Батьку!.. — Що?.. — Але ж ваша королева… Моя мати!.. Хоча король нерухомо сидів на троні із закам’янілим обличчям, придворні так і завмерли із роззявленими ротами. Зате заговорила сама
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (5) »
Последние комментарии
17 часов 57 минут назад
23 часов 28 секунд назад
1 день 6 часов назад
1 день 9 часов назад
1 день 9 часов назад
2 дней 20 часов назад