Прекраснейший текст! Не текст, а горький мёд. Лучшее, из того, что написал Михаил Евграфович. Литературный язык - чистое наслаждение. Жемчужина отечественной словесности. А прочесть эту книгу, нужно уже поживши. Будучи никак не моложе тридцати.
Школьникам эту книгу не "прожить". Не прочувствовать, как красива родная речь в этом романе.
Интереснейшая история в замечательном переводе. Можжевельник. Мрачный северный город, где всегда зябко и сыро. Маррон Шед, жалкий никудышный человек. Тварь дрожащая, что право имеет. Но... ему сочувствуешь и сопереживаешь его рефлексиям. Замечательный текст!
Первые два романа "Чёрной гвардии" - это жемчужины тёмной фэнтези. И лучше Шведова никто историю Каркуна не перевёл. А последующий "Чёрный отряд" - третья книга и т. д., в других переводах - просто ремесловщина без грана таланта. Оригинальный текст автора реально изуродовали поденщики. Сюжет тащит, но читать не очень. Лишь первые две читаются замечательно.
підскочив і
вставив штепсель у розетку.
- Відгадай, хто найкращий у світі
пилососник? - спитав він і ревно взявся до
роботи.- Я не граюся, якщо трохи не приберу
тут! До цієї занехаяної кімнати треба рук.
Яке щастя, що тут є найкращий у світі
пилососник!
Малий знав, що мама прибирала як слід у кімнаті,
й сказав про те Карлсонові. Але той узяв
його на глум.
- Кожному відомо, що жінки з такими
машинами не вміють обходитись. Ні,
пилососом ось як треба орудувати,- мовив він
і націлився трубкою на тонку білу завісу.
Завіса зашелестіла й наполовину
всмокталася в трубку. [386]
- Облиш! - закричав Малий.- Завіса дуже
тонка й порветься в пилососі... Облиш!
Карлсон здвигнув плечима:
- Якщо ти хочеш жити в пилюці й бруді, то
про мене. Не вимикаючи пилососа, він шарпнув
завісу. Проте вона міцно застряла в трубці,
пилосос не відпускав її.
- Не втримаєш, і не пробуй,- сказав Карлсон
до пилососа,- бо тут є Карлсон, що живе на
даху, найкращий у світі витягач.
Він шарпнув ще дужче і нарешті витяг
завісу. Вона була геть чорна та ще й трохи
вистріпана.
- Ох, на що стала схожа завіса! - зажурився
Малий.- Глянь, вона вся в пилюці! [387]
- Отож-бо, а по-твоєму її не треба чистити,
малий нечупаро,- мовив Карлсон.
Він поплескав Малого по голові.
- Але ти не журися, з тебе ще може вийти
чудовий хлопець, хоч ти й такий бруднуля.
Найперше я тебе трохи почищу... чи, може, мама
вже чистила тебе?
- Ні, мене вона справді не чистила,- відповів
Малий.
Карлсон обурився.
- Ох, ви тільки гляньте на тих жінок! -
вигукнув він.- Прибирати всю кімнату й
забути найбруднішу річ! Ану ходи, почнемо з
вух!
Малого ще ніколи не чистили пилососом, і
йому було страх як лоскітно. Він аж пищав зі
сміху. Карлсон узявся до нього як слід. Він
почистив Малому вуха, чуба, провів щіткою по
шиї, під пахвами, по спині й по животі і,
врешті, по ногах.
- Це зветься осіннє прибирання,- мовив
Карлсон.
- Коли б ти знав, як воно лоскочеться,-
сказав Малий.
- От-от, за це ти повинен заплатити окремо.
Після того Малий хотів зробити осіннє
прибирання Карлсонові.
- Тепер моя черга. Ходи, я вичищу тобі вуха,-
вказав він.
- Немає потреби,- заявив Карлсон.- Адже я
мив їх торік у вересні. Тут є речі, що їх
швидше треба почистити, аніж мене.
Він оглянувся по кімнаті й помітив на
столі марку.
- Скрізь валяється сміття та всякі непотрібні
папірці,- мовив Карлсон, і не встиг Малий
крикнути, як пилосос проковтнув марку з
Червоною Шапочкою.
Малий був у розпачі.
- Моя марка! - закричав він.- Ти всмоктав Чер-юну
Шапочку! Я тобі ніколи цього не подарую! [388]
Карлсон вимкнув пилосос і схрестив руки
на грудях.
- Вибач,- сказав він.- Вибач мені за те, що я,
добрий, послужливий, охайний чоловічок,
хочу все робити якнайкраще, вибач мені за це!
Здавалося, що він ось-ось заплаче.
- Хоч як би я старався, усе даремно,- вів
далі він тремтячим голосом.- Я ніколи ні від
кого не мав подяки... тільки лайку та лайку!
- О,- сказав Малий,- не бери цього до серця,
але розумієш, Червона Шапочка...
- А що то за стара червона шапочка, чого ти
за нею так побиваєшся? - спитав Карлсон уже
звичайним голосом.
- Вона була намальована на марці,- сказав
Малий.- То моя найкраща марка.
Карлсон хвилину стояв тихо і щось обмірковував.
Та ось очі йому заблищали, і він хитро всміхнувся.
- Відгадай, хто найкращий у світі вигадник?
І відгадай, у що ми гратимемось? У Червону
Шапочку й вовка! Пилосос буде вовком, а я
мисливцем, що приходить і розпорює йому
живіт. І гульк - звідти з'являється Червона
Шапочка.
Він заклопотано озирнувся навколо.
- У тебе немає сокири? Ці пилососи тверді,
як залізо.
Малий не мав сокири і радий був, що не мав.
- Можна відчинити пилосос і уявити собі, ніби
ти розпоров вовкові живота.
- Можна, якщо хочеш з фальшувати,- відповів
Карлсон.- Я не звик так розпорювати
вовка, та коли вже в цій поганій хаті немає
ніякого мотлоху, то нехай, будемо
прикидатися.
Він наліг животом на пилосос і вчепився в
його дужку. [389]
- Ти, дурню! - вигукнув він.- Навіщо всмоктав
Червону Шапочку?
Малому здавалося, що Карлсон поводиться
надто по-дитячому, граючись у таку гру, та
однаково йому було весело дивитися на нього.
- Спокійно, тільки спокійно, люба Червона
Шапочко,- казав далі Карлсон.- Одягай
шапочку й галоші, бо я тебе зараз випущу.
Він відчинив пилосос і все, що там було,
висипав на килим.
Вийшла велика сіра брудна купа.
- Ой, треба було спорожнити його в паперову
торбинку! - сказав Малий.
- В паперову торбинку?.. Хіба в казці так? -
мовив Карлсон.- Хіба в казці мисливець
розпорює вовкові живота й витягає Червону
Шапочку в паперову торбинку, га?
- Ні,- відповів Малий.- Звичайно, ні.
- Ну, то й мовчи,- сказав Карлсон.- Не
вигадуй того, чого в казці немає, а то я не
граюся.
Більше він нічого не міг сказати, бо з вікна
повіяв вітер, і йому в ніс набилося повно
пилюки. Карлсон не витримав і чхнув. Чхнув
просто в сіру купку. І тоді звідти знявся
вгору малесенький папірець і впав якраз
Малому
Последние комментарии
4 часов 13 минут назад
5 часов 20 минут назад
6 часов 26 минут назад
6 часов 48 минут назад
6 часов 54 минут назад
7 часов 4 минут назад