Карлсон прилітає знов [Астрід Ліндгрен] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (29) »
Астрід Ліндгрен. Карлсон прилітає знов
Астрід Ліндгрен Карлсон прилітає знов Переклад Ольги Сенюк
© A.Lindgren. Karlsson på taket flyger igen, 1962 © О.Сенюк (переклад), 1990 © Ілун Вікланд (ілюстрації) Джерело: А.Ліндгрен. Пеппі Довгапанчоха. Малий і Карлсон, що живе на даху. К.: Веселка, 1990. 620 с. С.: 379-494. OCR & Spellcheck: SK (ae-lib.org.ua), 2004 Це друга частина трилогії. Справжня назва: Карлссон, що живе на даху, прилітає знову.Зміст
Знов удома У Карлсоновій хатці Карлсонова пригода з булочками Карлсон запрошує Малого на бенкет з булочками Карлсон і телевізор Карлсонів дзвоник Невеличкий привид із Васастаду Карлсон не привид, а просто Карлсон Значна дама, що ходить і літає Вродливий, розумний і до міри затовстийЗнов удома
В селі було чудово. Малий цілими днями грався і майже не згадував про Карлсона. Та як канікули скінчилися і він повернувся до Стокгольма, то, тільки-но пе-пеступивши поріг, зразу спитав: - Мамо, а ви ні разу не бачили Карлсона? - Ні, не бачила. Адже він полетів собі геть. - Навіщо ви так кажете,- дорікнув її Малий.- Я хочу, щоб він і далі жив на даху. Він повинен вернутися. - Але ж ти маєш тепер Бімбо,- намагалася заспокоїти його мама. Вона гадала, що пора б уже Малому забути про Карлсона. Малий погладив Бімбо. - Звісно, Бімбо дуже гарний, але він не має пропелера і не може літати. Та й гратися з Карлсоном цікавіше. Малий помчав до своєї кімнати й відчинив вікно. - Карлсоне, ти там? - гукнув він з усієї сили. Проте відповіді не було. А назавтра в Малого почалось навчання в школі. Тепер він був у другому класі. Після обіду він щодня сидів у себе в кімнаті й готував уроки. Вікно Малий тримав відчинене, щоб почути, коли часом загуде щось так, як Карлсонів моторчик. Проте гули тільки машини на вулиці та ще інколи літаки, пролітаючи над дахами. А Карлсонового моторчика так і не чути було. [379] - Він таки полетів геть,- сумно зітхав Малий.- І ніколи вже не повернеться. Вечорами хлопчик лежав і думав про Карлсона, а часом і схлипував нишком під ковдрою, щоб ніхто не бачив. Так минали дні: то школа, то уроки, а Карлсона все не було. Якось надвечір Малий сидів у кімнаті і давав лад своїм маркам. В альбомі в нього зібралося вже багато марок, але частину ще треба було наліпити. Малий узявся ліпити їх і швидко впорався. Лишилася тільки одна марка, найкраща - її він відклав наостанок. То була німецька марка з Червоною Шапочкою і вовком. Вона страх як подобалась Малому. Він поклав її перед собою на столі. І враз почув за вікном гудіння. Таке гудіння, немов... о, справді, схоже на Карлсонове! І то таки був Карлсон. Він шугнув просто у вікно й вигукнув: - Ге-гоп, Малий! - Гей-гоп, Карлсоне! - гукнув Малий. Він схопився з місця, радий-радісінький, і стежив, як Карлсон двічі облетів лампу під стелею і врешті приземлився перед ним. Тільки-но Карлсон спинив моторчика, крутнувши за ґудзика на животі, як Малий кинувся обіймати його. Та Карлсон відіпхнув його пухкою ручкою і сказав: - Спокійно, тільки спокійно! Нема в тебе чогось попоїсти? Наприклад, тюфтельок? Або, може, торта з кремом? Малий похитав головкою: - Ні, мама сьогодні не смажила тюфтельок. А торт у нас буває тільки на іменини. Карлсон пирхнув. - І що це за люди? «Тільки на іменини...» А коли [380] приходить давній приятель, що не бував місяцями? Твоїй мамі годилося б подумати, чим його зустріти. - Так, але ж ми не знали...- почав Малий. - Не знали! - обурився Карлсон.- Ви повинні були сподіватися! Повинні були сподіватися, що я можу прилетіти сьогодні, і твоїй мамі вже цього мало бути досить, щоб вона одною рукою ліпила тюфтельки, а другою підбивала крем. - На підобідок у нас сьогодні була ковбаса,- знітився Малий,- може, хочеш... - Ковбаса, коли приходить давній приятель, що не бував місяцями?! - Карлсон знову пирхнув.- Ну, звісно, як зв'яжешся з такою родиною, то навчишся обходитись абичим... Неси сюди ковбасу! Малий щодуху помчав до кухні. Мами не було вдома, пішла до лікаря, і він не міг її спитатися за ковбасу. Але ж як було не пригостити Карлсона! На тарілці лежало ще п'ять кружалець, і Малий забрав їх усі. Карлсон накинувся на ковбасу, мов шуліка. Він напхав повен рот і начебто був цілком задоволений. - Ну,- сказав він,- щоб ковбаса мені страшенно смакувала, не можу сказати. Звісно, це не те, що тюфтельки, але від декого чогось путнього годі й чекати. Малий збагнув, що то він «дехто», тому швидко звернув мову на інше. - Гарно тобі було в бабусі? - запитав він. - Так гарно, що й сказати не можна. Тому я й не думаю нічого казати,- відповів Карлсон, жадібно вминаючи ковбасу. - Мені також було гарно,- сказав Малий і почав розповідати Карлсонові, що він робив у бабусі.- Моя бабуся така добра, така ласкава. Ти б навіть не повірив, як вона зраділа, коли я приїхав. Вона страх як- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (29) »
Последние комментарии
9 часов 41 минут назад
13 часов 56 минут назад
16 часов 14 минут назад
18 часов 4 минут назад
23 часов 49 минут назад
23 часов 55 минут назад