Дух руїни. По сторінках історії [Олег Ольжич] (fb2) читать постранично, страница - 17


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

своєї культури, а не емігрантами, втікачами, тимчасово законтрактованими «зірками» з невизначеним майбутнім. Інтерес — це також потреба молоді обирати свій шлях свідомо і вільно, а не під тиском безвиході, що виштовхує в оманливу безвість...

Усі ці «інтереси» і багато інших не суперечать один одному. Навпаки, вони стихійно складаються в загальнонаціональний інтерес, і настає час глибокого теоретичного вивчення їх, політичного осмислення і практичного сприйняття. Якщо це вдасться зробити, — а для цього потрібне «веління» суспільства розумові й волі держави, — ми, може, й позбудемося нарешті набридливого супутника нашого — історичної тіні руїни.

(обратно)

Про авторів

Олег Ольжич (справжнє прізвище — Кандиба. 8 липня 1907 року, Житомир — 9 червня 1944 року, концтабір Заксенгаузен, Німеччина, закатований німцями). Поет, археолог, публіцист, політичний діяч, ідеолог українського націоналізму. Після 1923 року жив у Чехословаччині, навчався в Карловому та Українському університетах у Празі.

1930 року, маючи 23 роки, став одним із наймолодших докторів археологічних наук. Голова Культурної Референтури Проводу Українських Націоналістів (1937-1942). Брав участь у багатьох археологічних розкопках.

Автор трьох збірок поезій: «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) і посмертної «Підзамча» (1946); автор статей з історії, літературознавства. Після трагічного розколу Організації Українських Націоналістів написав статтю «Дух руїни», яка була опублікована окремою брошурою 1940 року в Празі. Під час Другої світової війни — керівник українського націоналістичного підпілля на окупованій німцями Україні.

Іван Дзюба (26 липня 1931 року, с. Миколаївка, тепер Волноваського району Донецької області). Академік Національної академії наук України, міністр культури України (1992-1994), лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), критик, літературознавець, публіцист. Автор дослідження «Інтернаціоналізм чи русифікація? », опублікованого різними іноземними мовами. За написання цієї праці ув'язнений радянською владою (1972-73). Автор багатьох досліджень, сценаріїв, літературознавчих і публіцистичних статей із розвитку української мови і культури.

Осип Зінкевич (4 січня 1925 року, с. Малі Микулинці, тепер у складі с. Потічок Снятинського району Івано-Франківської області). Колишній член Проводу Українських Націоналістів. Навчався в Парижі, хімік за професією, літературознавець, дослідник українського правозахисного руху, автор багатьох статей, упорядник книжкових видань творів українського самвидаву, засновник і голова видавництва «Смолоскип». Живе у Києві.

(обратно)

Примітки

1 Маланюк Є. Шизігіззітиз Ботіпив Мазера. — Нью-Йорк, 1960. — С. 12-13.

(обратно) 2 Цит. за: Костомаров Микола. Дві руські народности / Пер. Олександер Кониський; переднє слово Дмитра Дорошенка. — Київ-Ляйпціґ: Українська накладня. [Б/р. ] — С. 104.

(обратно) 3 Драгоманов Михайло. Вибране. — Київ, 1991. — С. 176.

(обратно) 4 Драгоманов Михайло. Вибране. — Київ, 1991. — С. 198.

(обратно) 5 Там само. — С. 547.

(обратно) 6 Див.: Охримович Юліян. Розвиток української національно-політичної думки... — Львів-Київ, 1922. — С. 85-87.

(обратно) 7 Листи на Наддніпрянську Україну Михайла Драгоманова. — Партія Українських Соціялістів-Революціонерів. Наклад і друк партійної друкарні, 1915. — Друге видання. — С. 110.

(обратно) 8 Грушевський Михайло. Новий період історії України. — Київ, 1992.

(обратно) 9 Юрій Липа. Призначення України. — Нью-Йорк, 1953. — Друге незмінене видання. — С. 266.

(обратно) 10 Там само. — С. 21, 22 та ін.

(обратно) 11 Там само. — С. 144.

(обратно) 12 Там само. — С. 169.

(обратно) 13 Там само. — С. 244-245.

(обратно) 14 Др. Ю. Русов. Дух народу і душа нації. — Філадельфія, 1948. — С. 11.

(обратно) 15 Там само. — С. 12.

(обратно) 16 Там само. — С. 109.

(обратно) 17 Вейль Сімона. Укорінення. Лист до клірика. — Київ, 1998. — С. 36-39.

(обратно) 18 Цит. за: Б. Цимбалістий. Тавро бездержавності. — Київ, 1994. — С. 30.

(обратно) 19 Куліш Микола. Твори: У 2 т. — Том 2. — Київ, 1990. — С.590-591.

(обратно)