Ріккі-Тіккі-Таві (Збірник) [Редьярд Кіплінґ] (fb2) читать постранично, страница - 5

здається.

Уранці він почувався доволі кепсько, що, втім, не заважало йому бути задоволеним своїми вчинками.

— Тепер час поквитатися з На гайною, котра, либонь, лютіша за п’ятьох Нагів. А ще ж нічого не відомо щодо яєць, про які вона говорила. Гай-гай! Я повинен піти поспілкуватися з Дарзі.

Не чекаючи сніданку, Ріккі побіг до тернового куща, де Дарзі щодуху виводив переможну пісню. Звістка про загибель Нага вже поширилася садом, бо слуга швиргонув його тіло на смітник.

— О безмізкий жмут пір’я! — досадливо фиркнув мангуста. — Хіба зараз доречні співи?

— Наг мертвий, мертвий, мертвий! — висвистував птах. — Сміливий Ріккі-Тіккі схопив його за голову й умить прокусив. Великий чоловік приніс палицю, яка робить «бах!», і Нага розірвало надвоє! Ніколи більше не ковтатиме він моїх діток.

— Усе це так; але де ж Нагайна? — стурбовано нахмурився Ріккі, уважно озираючись.

— Нагайна приповзла до водостічного жолоба умивальні й окликнула Нага, — продовжував надриватися Дарзі, — і той з’явився на кінчику палиці — слуга піддів його тим дрючком та викинув на смітник. Співаймо ж про уславленого червоноокого Ріккі-Тіккі!

І, прочистивши горло, Дарзі заспівав:

(На цьому куплеті роздосадуваний Ріккі обірвав співця, тож закінчення хвалебної оди ми не знаємо.)

— Влаштував би я декому славну прочуханку, якби міг дістатися до твого гнізда! — не на жарт розсердився Ріккі. — Схоже, ти забув, що всьому свій час. Добре тобі там нагорі, в безпеці, а для мене битва тут унизу ще не скінчилася. Вгамуйся хоч на хвилину!

— Заради великого, пречудового Ріккі-Тіккі я зупинюся, — пафосно відповів Дарзі. — Чого бажає переможець жахливого Нага?

— Удруге питаю, де Нагайна?

— На смітнику біля конюшні оплакує Нага. Слався, о Ріккі, чиї зуби зі слонової кістки!

— Облиш мої зуби у спокої! Ти часом не чув, де вона сховала свої яйця?

— У кінці динної грядки, поблизу самої огорожі, де майже весь день сонячно. Вона це зробила ще кілька тижнів тому.

— А ти не замислювався над тим, щоб повідомити мені про це? Кажеш, скраю, неподалік огорожі?

— О Ріккі-Тіккі, ти ж не збираєшся з’їсти її яйця?

— Ну, не так, щоб зовсім, ні… Дарзі, якщо ти маєш хоча б краплю здорового глузду, то полетиш до конюшні й удаси, що твоє крило зламане, і хай Нагайна женеться за тобою до цього куща. Мені треба пробратися на динну грядку, але як побіжу туди зараз, вона мене помітить.

Особливими розумовими здібностями цей птах не вражав; у маленькій голівці ніколи не затримувалося більше однієї думки за раз. Тож оскільки він знав, що діти Нагайни, як і його власні, виводяться з яєць, йому спочатку здалося, що нищити їх непорядно. Та розсудливій дружині Дарзі було добре відомо: з таких яєць вилуплюються молоді кобри. Тому вона прожогом вилетіла з гнізда, залишивши свого благовірного обігрівати потомство і горланити пісень. Поводження Дарзі певною мірою нагадувало поведінку чоловіків у деяких людських ситуаціях.

Пташка ширнула на землю майже перед Нагайною і завовтузилась у пилюці, розпачливо зойкаючи:

— Ой-ой-ой, моє крило зламане! Хлопчисько з бунгало метнув у мене каменюку і зламав його.

Вона ще відчайдушніше затріпотіла крилами. Нагайна підняла голову і зашипіла:

— А-а, то це ви попередили Ріккі-Тіккі, коли я збиралася вжалити його. Справді, невдале місце ти обрала, щоб шкутильгати.

Змія ковзнула в її бік.

— Бешкетник перебив його каменем! — квилила хитрунка.

— Он воно як! То, може, тебе дещо втішить дізнатися перед смертю, що я йому помщуся. Зранку мій чоловік лежить на купі сміття, але вже до вечора хлопчисько теж лежатиме дуже й дуже непорушно. Куди ж ти утікаєш? Все одно наздожену. Дурненька, поглянь на мене!

Проте саме цього ніхто робити і не збирався, адже дружина Дарзі завжди пам’ятала, що магнетичний погляд змії гіпнотизує пернатих, через що вони, безмежно налякані, не в змозі поворухнутися. Пташка