Терпкість вишні [Ізабелла Сова] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (77) »
Ізабелла Сова Терпкість вишні
I ain’t happy I’m feeling glad I got sunshine in a bag I’m useless but Not for long The future is coming on Is coming on Is coming on…Gorillaz
Я нещасливий Я відчуваю радість Я маю сонячне сяйво в торбині Я непотрібний але Це ненадовго Майбутнє наближується Наближується Наближується…Gorillaz
ОСІНЬ
Початок жовтня
— Ну то що ж, кажете, здаєтеся без бою. — Дзиґа почухав себе за вухом. — Якщо так, то нічого не вдієш, не буду вас змушувати, бо це називається насильство, а я джентльмен. Зараз, зараз, Бомбська, я ще не закінчив. Про що це я мав… — Про насильство, пане доктор, — нагадав Бартек. — Дякую, Яновський. А тому слухайте уважно, Бомбська, бо повторювати не буду. Ви не хочете відповідати, нехай. Але тепер уже ви чекайте, поки в мене буде на вас охота. А в моєму віці, — зітхнув він, — це не так просто. Знехтувана Бомбська хляпнулася на крісло. Коли нарешті закінчиться цей клятий семінар?! — Повертаємося до полювання, — виголосив Дзиґа. — Кого б то підстрелити… Ми нерухомо застигли, затримуючи видих. Велике настрахане стадо першокурсників. — Ріпка, — вистрілив він урешті. — Немає, хвора, — миттю поінформувала його Матуля. Не могла хвилину почекати? Ну хоч десять секунд? — Дякую вам за швидку реакцію, — похвалив її Дзиґа. — В такому разі, якщо Бомбська не хоче, а Ріпка не може, запрошую до себе… студентку Вишню. Нехай щось нам розповість про конструювання байок для натовпу. Я поволі підвелася, дорогою намагаючись щось дочитати. — Не зволікайте, моя люба. І не підчитуйте, тут вам не ліцей. На жаль. Я наблизилася до Дзиґи, ховаючи паніку під грубим шаром пудри й тонального крему. Гмикнула, щоб додати собі відваги, й видушила: — Якщо йдеться про конструювання байок… то я воліла б говорити про конструювання абсолютної ахінеї. — А я волів би «мерседес», ніж ту таратайку, якою доїжджаю до університету, — парирував Дзиґа. — То ми вам складемося, пане доктор, — запропонувала Матуля. — Професор, — спростував Дзиґа, опускаючи погляд. Буцімто такий скромний. — Власне, — притакнула Матуля, — ми можемо скластися. — Дуже дякую вам за готовність, студентко Матуля, але повертаймося до теми. Тобто до конструювання байок. Я слухаю… У цю митиь ми почули дзвінок. — Ну, ваше щастя. Вас урятував кінець пари. Але, — заморозив він інтонацією голосу нечисленних сміливців, котрі вже почали пакувати торби, — зверніть увагу на ці очі. Бачите? — вказав він пальцем на дві кульки до пінґ-понґу, заховані під товстелезними стеклами. — Ті очі стежитимуть за вами до кінця семестру. І на один день довше.* * *
Я маю вісімнадцять років, кучеряве волосся й коефіцієнт інтелекту 157. Тато стверджує, що якби я напружилася, то могла б вибороти щонайменше 165. Тато вважає, що я можу вичавити куди більше з великого тюбика своїх можливостей. Я попрацюю над тим. Колись, бо зараз я навчаюся на факультеті Сучасного Неспростовного Оповідання Бредні (СНОБ) і ні на що інше не маю часу.Десять днів до Задушного дня
— Прошу занотувати шість тактик активного слухання, — пробрязкотів Четвертак, свіжоспечений доктор управління безглуздою інформацією. — По-перше, «згода», тобто послуговування вербальними й невербальними сигналами на знак того, що ми слухаємо промовця. Наприклад… — Утримування зорового контакту, — швидко втрутилася Матуля. Звідки вона знає, чого чекає викладач? Телепатка, чи що? — Чудово, пані… — Матуля. Вона повинна ще вклонитись. А позаду оплески. — Чудово, пані Матулю. Стратегія номер два, — вів далі Четвертак, — «схвалення», тобто сигналізування про те, що ми думаємо так само, як промовець. Стратегія номер три, «луна». Час од часу ми чи не повністю повторюємо ключові слова співрозмовника. Це зрозуміло? — Так, — запевнила від імені групи Матуля. — Я питаю не у вас, а в решти стада, — присадив її Четвертак. — Зрозуміло? Охоче послухаю критичні зауваження. Сміливі думки, контроверсійні питання. Ну, є хтось відважний? Я несміливо піднесла пальці на висоту брів. І зараз же опустила руку. Проте зелені очі доктора Четвертака вловили цей порух. — Ти хочеш щось додати чи просто тренуєш триголовий м’яз? Немає виходу. Добре, задам йому питання. — Я маю певні сумніви, — писнула я. Звісно, шаріючись від ніг до голови. — Слухаю. — Я от подумала… так собі подумала… е-е-е-е-е… а чому служать ті стратегії? — Чому служать, питаєш, — Четвертак застосував тактику «луни». — Е-е-е-е-е… так. Ви сказали, що це стратегії активного слухання. Я тут чогось не доберу. Чи вони, тобто ті стратегії, допомагають слухати промовця, а чи тільки вдавати, що ми його слухаємо? — Як тебе звуть? — змінив він тему, допитливо мене розглядаючи.- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (77) »
Последние комментарии
46 минут 35 секунд назад
13 часов 18 минут назад
20 часов 27 минут назад
21 часов 34 минут назад
22 часов 40 минут назад
23 часов 2 минут назад