Фантастика Всесвіту. Випуск 2 [Джон Роналд Руел Толкін] (fb2) читать постранично, страница - 2

Нью-Йорку перед вашим трішечки розладнаним телеприймачем і насолоджуватися чітким зображенням і звуком телекомпанії Сі-бі-ей на 748-у каналі, коли несподівано на екрані з’являлися розмиті обриси передачі Бі-бі-сі з 147-го каналу.

Одного дня у липні, саме три роки тому, десь після дванадцятої дня за східним часом або, скажімо, під вечір за Грінвічем (при телепортації через океани виникають проблеми з часовими поясами), вийшла з ладу якась важлива, ну зовсім дріб’язкова деталь в обладнанні Телепортативного комплексу НЮТК-27815 на Таймс-сквер у Нью-Йорку. Деталь була дійсно неважлива і спричинилася вона до похибки зовсім мізерної, але цього виявилося досить, щоб між каналами 27 815 та 271 815 виникла взаємодія.

Перешкоди почалися о чверть на першу середнього поясного часу і періодично то з’являлись, то зникали: а саме, тільки в тих випадках, коли обидва канали одночасно працювали у одному напрямку. А припинилися вони без трьох хвилин третя, коли склалася критична ситуація і спрацювала система автоматичної корекції.

За цей час молодий комівояжер з містечка Позкіпі, прибувши у Сансет-Юніт, штат Лос-Анджелес, виявив у себе валізку з цінними паперами та готівкою на суму триста п’ятдесят тисяч доларів та фунтів стерлінгів, а кур’єр одного з нью-йоркських банків Алан Б. Шумейкер стояв у сусідній кабіні й тримав у руках пакет із кодовими жетонами для АРОНу, що призначалися для виготовлення п’ятьох сортів дитячої гігієнічної присипки, двох сортів пелюшок одноразового користування і дитячих переносних ліжечок. У той же час геронтолог Співак по дорозі з Нью-Йорка до Французької Рів’єри позбувся своїх світло-голубих очей, які дісталися йому при народженні, а отримав натомість зелені із золотим зіниці, котрі раніше вірою і правдою служили такому собі Карлосу, жиголо за родом занять, який якраз повертався з неприємної й невдалої подорожі по порівняно затишних куточках Англії в товаристві підтоптаної Дочки Американської Революції.

Крім цих дрібних неприємностей в житті чотирьох людей, що досі не мали особливих проблем, якийсь час помилок більше не траплялося. Аж ось о другій годині п’ятдесят одній хвилині середнього поясного часу професор Ірвін Дж. Блек, викладач історії літератури двадцятого століття з Колумбійського університету, тридцяти п’яти років, засмаглий, темноволосий і назагал симпатичний, а також двадцятишестирічна міс Дороті Саймон, тендітна, вродлива невимовної краси блондинка, ввійшли відповідно до кабін № 41 та № 71 у відділенні на Таймс-сквер. Перший сам, а кінозірка в оточенні натовпу несамовитих, екзальтованих вболівальників.

О другій п’ятдесят дві вони обидвоє одночасно набрали один номер — 052781 (Великобританія). Через 0,1 секунди високий темноволосий мужчина і тендітна красуня опинилися в кабінах № 28 та № 42 у відділенні на Берклі-сквер у Лондоні.

* * *

Дороті з’явилася в дверях кабіни з виразом зневажливої погорди на обличчі, породженої десятками темпераментних гарячих зустрічей, які влаштовували їй до цього часу вболівальники. Проте сталося щось неймовірне. Вона вжахнулася від того, з якою нахабною байдужістю проігнорували її появу ті кілька людей, що стояли поблизу. Не так з пихою, як із глибоким усвідомленням власної непереможної вроди, все ще відчуваючи себе на висоті становища, вона рушила обвішаним дзеркалами, застеленим турецькими килимами коридором цього показового відділення телепортації. Вона насилу зберегла рештки самовладання і не скипіла, коли якийсь привабливий молодий чоловік у брунатному костюмі з бронзовим волоссям і засмаглим обличчям ішов їй назустріч не звертаючи на неї найменшої уваги, та мало того, без найменшого проблиску зацікавленості чи захоплення в очах.

Дороті вважала себе знавцем чоловічої вроди, та цього разу її естетичні уподобання затьмарилися відвертою неповагою до її особи. Наближаючись до цього самозакоханого молодого чоловіка, вона вже була озвалася до нього, та застигла, як укопана, вражена і фізично і психічно, коли втямила, що коридор тут раптово повертає направо, і зіткнулася вона не з якимось незнайомим молодиком, а з своїм власним відображенням у дзеркалі.

Реальний стан речей звалився на Ірвіна значно швидше. Зокрема тому, що він не звик отак одразу з телепортативної кабіни потрапляти в обійми крикливого натовпу шанувальників і журналістів. Крім того, його мозок і далі видавав накази ногам, взутим у замшеві черевики великого розміру. Але ці настанови приймали натомість ноги у скупеньких туфельках, що складалися з кількох квадратних дюймів шкіри, ремінця і тридюймових каблуків-шпильок.

Під захоплені вигуки неймовірно збудженого натовпу чоловіків гарненька, чудово збудована блондинка, дарма що з мізками професора англійської літератури, простягнулася на долівці.

Реакція потерпілих, зовсім не відповідала їхньому зовнішньому виглядові. На першому поверсі відділення телепортації на Берклі-сквер подорожуючі мали нагоду