Шагренева шкіра [Оноре де Бальзак] (epub) читать постранично, страница - 3

різних, чітко розмежованих частин: «спостереження» — «враження».

Багато визначних людей усе завдячують хистові спостерігача, не вміючи надати своїм думкам живої форми, як інші письменники все завдячують чудесному стилеві, бо ними не керує отой цікавий і проникливий дух, що бачить і фіксує кожну річ. Із цих двох розумових якостей складається, так би мовити, літераторський зір і почуття дотику. Один уміє зробити; другий уміє придумати; той грає на лірі, не витворюючи високої гармонії, що змушує людей заплакати чи замислитись, цей складає вірші для себе самого — за браком інструменту.

Поєднання цих двох здатностей надає людині довершеності, але ця рідкісна й щаслива згода ще не творить генія, або, простіше сказати, не становить волі, яка зароджує мистецький твір.

Крім цих двох істотних якостей таланту, в поетів чи письменників справді філософічних є ще з'явище морального характеру, нез'ясовне, незбагненне, навряд чи приступне науковому дослідженню. Це щось ніби другий зір, що дозволяє їм угадувати істину в усіх можливих ситуаціях; або, ще краще, якась сила, що переносить їх туди, куди їм треба чи куди вони хочуть. Вони придумують істину за аналогією, або ж бачать те, що хочуть описати, чи то воно наближається до них, чи то самі вони прямують до нього.

Автор задовольняється, виклавши умови цієї загадки, але не шукає розв'язання, бо йому треба виправдатись, а не побудувати філософську теорію.

Отже, письменник повинен аналізувати характери, сполучати всі звичаї, охоплювати зором земну кулю, відчувати всі пристрасті, коли хоче написати книжку; тобто пристрасті, звичаї, характери, природні явища й моральні — все має вміститись у його думці. Він скупий, або ж на якийсь час переймається скупістю, коли накреслює портрет лорда Дамбідайкса*. Він злочинець, він замислює злочин або накликає його й думає про нього, коли пише «Лару»**.

* Персонаж із роману Вальтера Скотта «Едінбурзька темниця».
** Поема Байрона.

Ми не знаходимо якогось середнього вирішення для цієї побутово-літературної проблеми.

Але тим, хто вивчав людську природу, виразно видно, що геній наділений двома здатностями.

Він у думці пролітає простори так само легко, як точно воскрешає в собі речі, колись спостережені, прекрасні щасливою красою або жахливі первородним жахом, що захопили його. Він по-справжньому бачить світ, або ж його душа інтуїтивно відкриває йому цей світ. Як художник, що найтепліше, найточніше відтворив Флоренцію, ніколи не бувши там, отак і письменник зміг чудесно змалювати пустелю, піски, міражі, пальми, не їздивши до Сахари.

Чи це люди мають здатність пропускати всесвіт через свій мозок, чи їхній мозок — це талісман, яким вони скасовують закони часу й простору?.. Наука довго вагалась у виборі між цими двома таємницями, однаково нез'ясовними. Одне певне — що уява розгортає перед поетом переміни незліченні й подібні до магічних фантасмагорій наших сновидь. Можливо, сновиддя — це природна гра тієї дивовижної сили, коли вона не знаходить застосування...

Цими чудовими якостями, що ними світ слушно захоплюється, письменник наділений у більшому чи меншому обсязі — можливо, внаслідок більшої чи меншої досконалості або недосконалості його органів. А можливо, дар творення — це невеличка іскринка, що впала на людину з небес, і наше схиляння перед геніями — це шляхетна, висока молитва! Коли б не так, то чому ж тоді наша пошана вимірювалася силою й інтенсивністю небесного променя, що сяє в них? Чи той захват, у який вкидають нас великі люди, треба цінувати за втіхою, яку вони нам дають, за більшою чи меншою користю від їхніх творів?.. Хай кожен сам вибирає між матеріалізмом і спіритуалізмом!..

Ця літературна метафізика завела автора досить далеко від особистого питання. Але хоча й у найскромнішому витворі, скажімо, в «Цвіркуні у запічку» є мистецька праця, і наївний твір часто буває позначений mens divinior* не слабшим, ніж той, що сяє в грандіозній поемі, автор не збирається творити для себе цю честолюбну теорію, на манір деяких сучасних авторів, чиї передмови являють собою «маленькі мандри маленьких Чайлд-Гарольдів»і Він тільки хотів заявити право авторів на старовинні привілеї духівництва судити себе самому.

* Божественним духом (латин.).

«Фізіологія подружнього життя» була спробою повернутись до витонченої, живої, насмішкуватої літератури вісімнадцятого сторіччя, в якій автори не намагались завжди бути правими й непохитними, а, не ведучи загальних диспутів про поезію, мораль і драму, творили драму, поезію й книжки могутньої моральності. Автор цієї книжки намагається сприяти перемінам у літературі, що їх готують деякі добромисні люди, сприкрені нинішнім вандалізмом, бо їм надокучило бачити велике нагромадження каменів, з яких не постає пам'ятника. Він не розуміє церемонності й лицемірства наших звичаїв і не визнає за іншими, за нудними людьми, права на вибагливість.

З усіх боків чути нарікання на криваве забарвлення сучасних творів. Жорстокості,