Пригода ведмедиків панда, яку розповів один саксофоніст, котрий мав подружку у Франкфурті [Матей Вішнєк] (fb2) читать постранично

Матей Вішнєк ПРИГОДА ВЕДМЕДИКІВ ПАНДА, яку розповів один саксофоніст, котрий мав подружку у Франкфурті

Переклад з французької Неди Нежданої

РАНОК

У кімнаті безлад. Ліжко. Під ковдрою вгадуються два тіла.

Чоловік починає ворушитися. Він мав нещастя прокинутися. Його щось непокоїть. Він відчуває якийсь дивний запах. Розплющує очі, але йому боляче дивитися. Він знову заплющує їх і чекає.

Він дослухається до дихання, вочевидь чужого. Знову розплющує очі, простягає руку і розкриває інше тіло, що лежить поруч...

Чоловік заплющує очі й робить спробу знову заснути. Заснути не може. Відтак знову розплющує очі. Обережно відгортає ковдру і розглядає інше тіло: це жінка.

Вона помалу прокидається. Розплющує очі. Вони довго дивляться одне на одного. Жінка всміхається йому. Чоловік відповідає їй усмішкою.

ВІН: Хто ти?

ВОНА: Я?

Пауза.

ВІН: Ми знайомі?

ВОНА: Не зовсім.

ВІН: Ми у тебе вдома?

ВОНА: Ні, у тебе.

ВІН: Ти жартуєш?

Пауза.

ВОНА: Та ні, ми у тебе.

ВІН: Це неможливо.

ВОНА: У кожному разі, ти мав ключі.

ВІН: І що ми тут робили?

ВОНА: Не знаю.

ВІН: Ми кохалися?

ВОНА: У тебе є праска?

ВІН: Що?

ВОНА: Я питаю, чи ти маєш праску.

ВІН: Вона мене питає, чи я маю праску. Маячня якась! Може, я ще сплю?

Він ховається з головою під ковдру. Після паузи.

ВІН: То я ще сплю чи вже прокинувся?

ВОНА: Ти спиш.

ВІН: (Намагається трохи поворушити головою). Чорт!

ВОНА: Що сталося?

ВІН: Моя голова… Я ще живий?

ВОНА: Не схоже на те.

ВІН: Ти маєш рацію. Так ми кохалися?

ВОНА: Ти що, нічого не пам’ятаєш?

ВІН: Атож… (Він виймає руку і мацає підлогу). Якщо чесно, то єдина річ, яку я пам’ятаю, то це те, що я залишив десь тут свої цигарки. (Він знаходить пачку, виймає з неї останню цигарку й запалює). Хочеш затягнутися?

ВОНА: Ні, я маю йти. Котра година?

ВІН: Як тебе звати?

ВОНА: (Роззираючись). Де мій будильник?

ВІН: (Мимовільним рухом випростує руку і мацає по підлозі). У мене немає будильника.

ВОНА: Я не сказала твій будильник, я сказала мій! Це мій будильник, власний. Я заводила його. Куди він подівся?

ВІН: Почекаємо, поки задзвонить, і тоді знайдемо його.

ВОНА: Він уже мав дзвонити.

ВІН: Скажи, ти що, завжди носиш будильника з собою?

ВОНА: Так. І тому хочу знайти свого будильника.

ВІН: (Ще трохи помацав рукою). Слухай, він, мабуть, з твого боку. Я про будильник.

ВОНА: Тут його немає.

ВІН: Тоді… Я не знаю…

Пауза.

ВОНА: Дай мені цигарку.

ВІН: (віддає їй свою цигарку). Це остання.

Деякий час вони палять мовчки, передаючи один одному цигарку.

ВОНА: Ти маєш праску?

ВІН: Послухай, нічого, коли я поставлю тобі ідіотське запитання?

ВОНА: Прошу.

ВІН: Де ми зустрілися?

ВОНА: Так ти не пригадуєш?

ВІН: Все, що я пригадую, так це те, що хтось відкоркував пляшку «Пюліні Монтраше» 45-го року. А потім… чорна діра.

ВОНА: Це вже щось. Якщо ти пригадав «Пюліні Монтраше» 1945-го року, бодай це…

ВІН: Так, я й досі відчуваю у роті його присмак.

 ВОНА: І часто з тобою таке трапляється, що ти запам’ятовуєш смак вина, яке цмулив напередодні, але не пригадуєш, як зваблював жінку, з якою спав опісля?

ВІН: Так ми таки кохалися!

ВОНА: Розслабся, любчику, між нами нічогісінько не було.

ВІН: Це ти мене роздягнула?

ВОНА: Та ні. Ти був голим.

Пауза. Він виглядає засоромленим.

ВІН: І що я робив?

ВОНА: Щоб мене збудити? То був не ти, а твій саксофон.

ВІН: Справді?!

ВОНА: Так. Ти дуже добре граєш на саксофоні.

ВІН: Ти так гадаєш?

ВОНА: Авжеж.

ВІН: Тільки я не брав саксофона з собою.

ВОНА: Так, але хтось тобі його позичив.

ВІН: Гм-м…

ВОНА: А потім ти зачарував мене Бодлером.

ВІН: Я — Бодлером? Це найкращий жарт, який я чув!

ВОНА: Так, ти прочитав мені напам’ять майже половину Бодлера.

ВІН: Ти глузуєш з мене?

ВОНА: Ні. Ти читав мені Бодлера, і мені це сподобалось.

ВІН: Чорт забирай, але я не знаю жодного рядочка з Бодлера!

ВОНА: Помиляєшся. Ти знаєш значно більше, аніж гадаєш. Ти стаєш таким звабливим, коли напиваєшся і читаєш напам’ять Бодлера.

ВІН: Справді?

ВОНА: Перед тобою живий доказ. Інакше мене б тут не було.

Пауза.

ВІН: А де це все відбувалося?

ВОНА: Що?

ВІН: Саксофон, Бодлер і… все це?

ВОНА: У Кікі.

ВІН: А хто такий Кікі?

ВОНА: Я гадала, то твій приятель.

ВІН: Мій приятель…

ВОНА: Великий знавець вин.

ВІН: