Нотович Иосиф [Николай Михайлович Сухомозский] (pdf) читать постранично, страница - 3

зустрілася на самому початку мого літературного життя, щойно з’явилася в
газеті «Новини» моє святкове оповідання. І ось у когось за вечерею моїм сусідом виявився Купрін.
– Чи це не ви надрукували оповідання у Нотовича?
– Я. А що?
– Дуже погане оповідання, – переконано сказав він. – Облиште писати. Така мила жінка, а
письменниця ви ніяка. Плюньте на цю справу.
Купрін був міцний, ситий, з очима веселого тигра. Подивилася я на нього і думаю: адже він,
напевно, правду говорить. Як це жахливо. Значить, більше писати не буду.
Так би і перестала, якби не втрутилася в цю справу моя любов до красивих черевиків...
СХІДЦІ ДОНИЗУ, з розвідки М. Якутіна «Російські «Новини»від маркіза О’Квіча»
Цілодобово він не покидав «Новин», вникаючи в кожну дрібницю і не гидуючи найчорнішою
роботою. Спати йшов лише після випуску номера, тобто під ранок, однак траплялося, що забувши
про сон, сам віз на вокзал пакунки з газетою.
…З його ім’ям зв’язують деякі газетні нововведення. Він першим завів рубрику «Щоденник», в
якому давалося коротке резюме змісту газети. Стверджують, що Нотович придумав і верстку, за
якою кожна шпальта починалася якоюсь рубрикою.
...З початком XX століття «Новини» стали сходити нанівець. Посилилася конкуренція, через
безгрішшя Нотович змушений був відмовитися від дорогих співробітників, а в набраних молодих
виявився буйний і нетерплячий характер: вони почали штовхати «Новини» до прірви. Кінчилося
все недозволенною зухвалістю: у газеті з’явився... Маніфест Ради робочих депутатів. Мав
відбутися суд, але чекати його результату Нотович не зважився і емігрував.

...Востаннє Немирович зустрів Нотовича схудлим у Софії. Той приїхав туди від якоїсь французької
фірми, торгувати «непроникними» для куль і багнетів панцирями і шоломами. «Слухайте, –
звернувся він до Немировича, – ви знайомі з болгарськими міністрами, допоможіть! Не до
Туреччини ж мені їхати?» – «У турок грошей немає!» – «Є! Але там всі беруть, починаючи з
султана». – «А що у фірми вашої грошей на хабарі немає?». – «У французів? Та наш Плюшкін –
марнотратник порівняно з ними!»
Сказавши це, бідний Нотович поповз змією підлогою, щоб продеомнструвати Немировичу, як
користуватися білим стьобаним панциром. Було смішно, проте Немировичу хотілося плакати...
ПОВНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ, бувальщина
У «Новинах» довгий час друкував кореспонденції якийсь Гусєв із Саратова. Місяцями не
одержуючи за свою працю ні копійки, він якось надіслав до видання сердитого листа, в якому
прямо... обізвав редактора жадібним експлуататором: «Ви експлуататор, павук, із-за вашого
кровопивства я живу в убогості, у мене немає ні хліба, ні дров».
Нотовичу, вправно вилучивши з листа всі особисті звернення, негайно його надрукував під
сентиментальним заголовком: «Тяжке становище провінційних працівників преси».
А гонорару учергове не заплатив.