Остальский Андрей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

цього

п’яницю, коли він продавав підрясник о. Аркадія, їм довелося викупити його і віддати власникові.

У о. Аркадія не було майже ніяких особистих речей і нічого цінного. У його кімнаті стояли лише

найнеобхідніші меблі. І якось, пригадавши про когось з тих, що потребують матеріальної

допомоги, він зайшов в кімнату матері, і, поглянувши на килим на стіні, обережно запитав:

– Цей килим наш?

– Наш, але не твій, – відповіла Софія Павлівна, зрозумівши, що він хоче його комусь віддати.


ВІДПОВІДАТИМУ САМ, з протоколу допиту А. Остальського від 9 травня 1928 р.

– Зачитане вам послання складене вами?

– Це, по-перше, було приватний, а не суспільного характеру лист, що належить справді мені.

Писано було у відповідь на лист священика, що підтримував мене матеріально. Лист мій

починався словами: «Дорогий отець Олександр». За цим зверненням слідувало вітання з Ангелом.

Закінчувався лист передачею поклону дружині і дітям.

Ніякого доручення перетворити мій приватний лист на «звернення» суспільного характеру я

нікому не давав. Зроблено це без мого відома.

– Як прізвище цього священика Олександра?

– Назвати його не можу.

– Чому?

– Не бажаю, щоб він відповідав. Хай вся відповідальність лежить на мені.


АНТИРАДЯНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОВЕДЕНА, зі звинувачувального висновку від 14 липня

1928 р.

На початку 1928 року спочатку по Україні, а потім по всьому СРСР став розповсюджуватися

різкий антирадянський документ, підписаний єпископом Аркадієм. Документ розповсюджувався

тільки серед антирадянських активних церковників під великою таємницею.

Документ указував на те, що Церква піддається гонінням за віру з боку радянської влади...

Послання пропонує узяти приклад з мучеників, які «вмирали за свободу Церкви, за її священні

перекази і навіть за книги і посудини». Закликає Церкву відмовитися від вияву всяких зовнішніх

знаків підпорядкування радянській владі, а народу пропонує підтримувати стійкість і мужність

попів турботою про їх сім’ї і, у разі потреби, підштовхувати попів на активність.

На підставі викладеного був проведений арешт єпископа Аркадія Остальського.

Останній на допиті визнав, що цей документ складений дійсно ним. Назвати спільників Аркадій

відмовився, «не бажаючи піддавати їх переслідуванням».

...На підставі викладеного антирадянську діяльність Остальського вважати доведеною.


АБИ НЕ СЛОВА УТІХИ, зі свідчень на суді С. Орлика

21 листопада 1930 року (точніше, напередодні цього дня за старим стилем) я дізнався від

священика Костянтина Травіна, що в каплиці біля приплаву, де проживають вольні ченці,

відбудеться богослужіння востаннє, оскільки ченців відправляють на материк.

Вранці 21 о п’ятій-шостій годині я зайшов до каплички. Там на другому поверсі йшло

богослужіння, яке здійснював єпископ Аркадій Остальський спільно з священиком Савченком і

вольним ченцем. Решта присутніх, у тому числі і я, співали.

Особа Аркадія Остальського мене цікавила, оскільки я знав, що він на Соловках, а до цього ми не

раз в Житомирі і на Волині взагалі публічно викривали один одного в так званій єресі.

Богослужіння нічим від звичайного не відрізнялося, за винятком «слова утіхи», вимовленого

Остальським в кінці літургії.

Звернувшись до присутніх (було осіб п’ятнадцять-двадцять), Остальський вказав на гоніння

християн в перші століття, коли віруючі ховалися до катакомб, порівняв перші століття з

нинішнім часом і вказав, що хоча молитися збираємося на горищах, але до смутку вдаватися не

слід, а каятися, молитися і просити у прощення Всевишнього особистих наших гріхів, і Богоматір

благатиме Сина Свого послати на наш народ стражденний і на стражденних мешканців історичної

святині Соловецької благодатну милість Свою, котра позбавить від тягаря життя справжнього, і

якщо буде віра наша міцна, то настануть і кращі дні, і радітимемо в ім’я Господнього.


ЦЯ БОРОТЬБА – КОНСТИТУЦІЙНА, з протоколу допиту А. Остальського від 17 жовтня 1937

р.

– Дайте свідчення про характер вашої контрреволюційної діяльності в 1928 році.

– У 1927 році, після того, як з’явилася декларація митрополита Сергія, один з священиків моєї

єпархії звернувся до мене з листом, в якому заявляв, що відмовляється від мене і митрополита

Сергія із-за декларації, тому що декларація і її застосування за суттю є зрадою православ’я. Я

священикові відповів особистим листом, роз’яснюючи