Осипенко Полина [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ОСИПЕНКО Поліна Денисівна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Льотчик. Автор п’яти світових жіночих рекордів в авіації.
З міщанської родини. Батько, Дудник Д. – ремісник.
Народилася 25 вересня (8 жовтня) 1907 р. в с. Новоспасівці Бердянського повіту Таврійської
губернії Російської імперії (нині – с. Осипенко Бердянського району Запорізької області України).
Загинула в авіакатастрофі 11 травня 1939 р. Похована біля Кремлівської стіни на Червоній площі
м. Москви СРСР (нині – столиця РФ).
Вчилася в церковнопарафіяльній школі, закінчила Київські курси птахівників (1929), Качиньску
військову авіаційну школу (1933).
Працювала завідуючою птахофермою колгоспу ім. Котовського (1929-1930), офіціанткою (1930-
1931), служила молодшим пілотом, командиром ланки в винищувальній авіації (1933-1935),
інспектором ВПС при Генштабі (1935-1939).
Герой Радянського Союзу (1938).
Кавалер двох орденів Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора.
О. – автор п’ять міжнародних жіночих рекордів, серед яких безпосадочні перельоти за
маршрутами «Москва – Далекий Схід», «Севастополь – Євпаторія – Очаків – Севастополь»,
«Севастополь – Архангельськ» (гідролітак).
Особисте життя О. не склалося. Її свідомо розлучили з першим чоловіком, односельцем С.
Гов’язом, відправивши того служити подалі від дружини, а, дізнавшись, що він з нею намагається
листуватися, репресували.
Ім’я нашої землячки носять населені пункти в Бердянському районі Запорізької області (Україна),
Алтайському краї, район в Хабаровському краї (обидва – РФ), Бердянський педагогічний інститут,
Дніпропетровський обласний аероклуб, теплохід, вулиці і сквери в більш ніж сотні міст України,
Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Киргизії.
Місто Бердянськ деякий час теж називалося Осипенко (1939-1958).
Пам’ятники О. встановлені в м. Бердянськ, с. Осипенко (Україна), с. Високе Рибнівського району
Рязанської області (РФ).
В с. Осипенко Бердянського району діє музей уславленої землячки.
Серед друзів та близьких знайомих О. – К. Ворошилов, В. Гризодубова, М. Раскова, В. Ломако, О.
Кондрат та ін.
***
ХТО КОГО БІЛЬШЕ ОШУКАЄ, з політичного кредо П. Осипенко
Капіталісти гризуться, мов собаки. Гризуться, хто кого більше ошукає.
Я – НЕ ВОРОГ НАРОДУ, з листа С. Гов’яза, відправленого з сталінського концтабору
Окремі особи розбивали нас своїми переведеннями і розділами в різні боки, що і привело до
остаточного розриву. У березні 1939 р. я вийду на волю,* і не приїду доти, доки не відновлюся в
авіацію і не одержу звання.
Не думайте, що я злочинець…, ворог народу. Ні!
*З в’язниці бідака так і не випустили.
ВИЛІТ ДОЗВОЛИВ ВОРОШИЛОВ, зі спогадів М. Раскової
Я знала Поліну тільки за розповідями. У газетах друкували її портрети. Льотчики часто і з
задоволенням розповідали про її висотні польоти. Якось увечері, повернувшись з роботи, застаю в
себе інженера з Науково-дослідного інституту військово-повітряних сил.
– Як би ви поставилися до того, щоб здійснити далекий політ в екіпажі з льотчиком-дівчиною?
– Згодна, – відповідаю, – але, дивлячись з якою дівчиною. Адже я їй повинна довірити своє життя, а воно мені дороге, як пам’ять...
– Поліна Осипенко пропонує вам летіти з нею. Вона шукає дівчину-штурмана, і Управління
військово-повітряних сил порадило звернутися до вас.
– З Поліною Осипенко – згодна.
– А що ж ви не запитуєте, куди летіти? – засміявся інженер.
– Чи все одно? Льотчик вона гарний. Раз я їй довіряю, то байдуже, куди летіти. Але якщо знаєте, –
скажіть.
– Поліна збирається летіти на морському гідролітаку над суходолом – з Чорного моря до Білого...
Ідея, справді, була чудовою. Я ще не чула, щоб хтось долав такі відстані на гідролітаку над
суходолом...
…Тренувальні польоти продовжувалися. В один з них ми проходили уздовж берега Азовського
моря. Я глянула на Поліну, обличчя її стало м’яким і добрим. Вона уважно дивилася вниз, на
землю. Під нами знаходилися селище. Що, думаю, вона там шукає? Поліна продовжувала пильно
дивитися вниз. Потім передає мені записку: «Це Новоспасівка, моє рідне село». Прив’язала до
олівця папірець і кинула вниз: «Привіт односельцям! Поліна Осипенко».
…Потяглися томливі дні. Щодня відправлялися на метеорологічну станцію. Чого чекати?
Последние комментарии
7 часов 44 минут назад
18 часов 3 минут назад
1 день 6 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 14 часов назад
1 день 15 часов назад