Наследов Дмитрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

НАСЛЄДОВ Дмитро Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик. У фізиці існує науковий термін «Тунельні діоди Наслєдова».

З міщанської родини. Батько, Наслєдов М., – коректор.

Народився 12 серпня 1903 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 8 січня 1975 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив одну з Київських гімназій, фізико-математичний факультет Київського державного

університету (1924).

Працював лаборантом Київського рентгенівського інституту (1924-1927), викладачем Київського

державного університету (1927-1930), завідуючим лабораторією, заступником директора

Ленінградського фізико-технічного інституту (1930-1973), викладачем Ленінградського

політехнічного інституту (1937-1975).

Член-кореспондент німецької академії наук і літератури в Майнці (1968).

Член Французького фізико-хімічного товариства.

Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1964).

Лауреат Державної премії СРСР (1974).

Лауреат Ленінської премії (1964).

Спеціалізувався з проблем фізики і техніки напівпровідників, фізики твердого тіла, дозиметрії.

Досліджував з’єднання типу АIII-ВV; електричні, оптичні, фотоелектричні, люмінесцентні

властивості нових матеріалів; вказав на можливість стимулюючого випромінювання з p-n-

переходу в арсеніді галію і спостерігав його; розробив технологію отримання монокристалів

арсеніду галію і арсеніду індію та електронно-діркових переходів на їх основі; створив

фотоелектричні перетворювачі сонячної енергії з високим ККД, високочутливі приймачі

випромінювання для різних областей спектру, тунельні діоди.

Друкувався в журналах "Українські фізичні записки", "Вісник рентгенології і радіології", "Журнал

Російського фізико-хімічного товариства", "Успіхи фізичних наук", «Physikalische Zeitschrift»,

«Zeitschrift fur Fhysik», «Annalen der Physik», «Strahlentherapie».

Як вчений дебютував працею з іонізації твердих діелектриків рентгенівськими променями і їх

високовольтної поляризації.

Потім настала черга низки підручників з фізики електронних процесів, багатьох науково-

популярних книг, брошур.

Серед друзів та близьких знайомих Н. – А. Іоффе, В. Лашкарьов, Н. Горюнова, В. Галаванов, К.

Виноградова, Т. Данилова, В. Євстропов, Б. Царенков, В. Лопатинський, Т. Лагунова, С. Ривкін, В.

Сєдов, Ю. Сметаннікова, Ю. Попов, О. Омельяненко та ін.

***

ФІЗИКА СТАЛА ІНШОЮ

, з професійного кредо Д. Наслєдова

Фізика перестала бути лише загальноосвітнім предметом.

ОЧОЛЮВАВ КИЇВСЬКУ НАУКОВУ ШКОЛУ, з кореспонденції В. Симкович «Жорес

Алфьоров: мікроелектроніка знищила робітничий клас»

Фізика наноструктур і нанотехнології виникла на основі вибуху у фізичній науці, події 20-х років

минулого століття. На успіхах квантової теорії, закладеної у тому числі і ученими так званої

київської фізичної школи.

І ось що дуже цікаво: керував цією невеликою групою київських фізиків-студентів Дмитро

Миколайович Наслєдов, якому а той час самому було трохи більше за двадцять.

У 30-му році Іоффе запросив їх до свого фізико-технічного інституту. І буквально через рік, у віці

27 років, Наслєдов став заступником директора з наукової роботи.

Як сказав мені колись видатний британський вчений Рудольф Паєрлс, між іншим, свого часу –

співробітник Харківського фізико-технічного інституту, «це був такий золотий час фізики, коли

першорозрядні люди робили геніальні роботи, а другорозрядні – першокласні».

ЗАПОЧАТКУВАВ ЕРУ ОПТОЕЛЕКТРОНІКИ, з статті О. Омельяненка, Н. Колчанової, М.

Михайлової і Ю. Яковлєва «Роль Дмитра Миколайовича Наслєдова в становленні і розвитку

фізики і техніки напівпровідників AIIIBV»

Дослідження з’єднань AIIIBV в Радянському Союзі розпочалися в першій половині 1950-х років у

фізико-технічному інституті АН СРСР. Дмитро Миколайович Наслєдов, заступник директора

інституту і завідувач лабораторією напівпровідників, ухвалив рішення підтримати роботи Н.

Горюнової з антимоніду індію і розширити їх на весь клас матеріалів даного типу (In,Ga, Al, Sb,

As, P).

Потрібні були велика наукова сміливість і передбачення, аби ухвалити подібне рішення.

З’єднаннями AIIIBV на той час займалася ще лише одна лабораторія в світі – лабораторія

професора Велькера у ФРН. Світ був безоглядно захоплений германієм і кремнієм.