Поляхов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ПОЛЯХОВ Микола Миколайович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Аерогідромеханік.

З родини службовців.

Народився 4 (17) грудня 1906 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 27 січня 1987 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Навчався на фізико-математичних факультетах Ростовського (1922-1923) й Московського (1923-

1929) університетів.

Працював науковим співробітником московського Центрального аерогідродинамічного інституту

ім. М. Жуковського (1929-1932), викладачем Ленінградських державного університету (1932-

1938), політехнічного інституту (1934-1942; 1947-1952), вчителем середньої школи в блокадному

місті (1942-1943), викладачем Другого медичного інституту (1943-1947), Ленінградського

державного університету (1952-1987).

Член Національного комітету з теоретичної й прикладної механіки.

Заслужений діяч науки РРФСР (1968).

Зазначимо: вчений ступінь кандидата технічних наук П. отримав без захисту дисертації (1937).

Кавалер двох орденів Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора, низки медалей, серед яких

«За оборону Ленінграда», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».

Друкувався в журналах і збірниках: «Праці ЦАГІ ім. М. Жуковського», «Суднобудування», «Праці

Ленінградського політехнічного інституту»,»Вісті АН СРСР», «Праці Ленінградського

кораблебудівного інституту», «Доповіді АН СРСР», «Праці з історії техніки», «Вісник

Ленінградського університету», «Інженерно-фізичний журнал», «Праці Ленінградського інституту

авіаційного приладобудування».

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Рух рідини з великими швидкостями» (1932),

«До теорії гребного гвинта» (1935), «Теорія гвинта з кінцевим числом лопат» (1937), «Про вплив

гвинта на крило» (1942), «Теоретичні основи методу розрахунку кавитуючого гвинта» (1948),

«Обтікання ґрат тілесних профілів заданої форми» (1952), «Про індуктивні сили при

нестаціонарному русі профілю крила» (1956), «Теорія нестаціонарних рухів несучої поверхні»

(I960), «Вихрова теорія несучої поверхні» (1968), «Про диференціальні принципи механіки, що

випливають з рівнянь руху неголономних систем» (1974), «Про існування рішення інтегрального

рівняння несучої поверхні» (1975), «Замітка про метод дискретних вихрів» (1980), «Ламінарний

плин рідини між еквидистантними стінками постійної кривизни» (1985), «Розвиток механіки в

Петербурзькому університетові» (1987).

Спеціалізувався з проблем аерогідромеханіки, теоретичної механіки, динаміки польотів й історії

механіки.

Ім’я П. нині носить секція теоретичної механіки Російської академії наук.

Починаючи з 1997 р. кожні три роки за участю провідних зарубіжних вчених проходить

Всеросійська наукова конференція з механіки «Поляховські читання».

Серед друзів та близьких знайомих П. – В. Щелкачов, В. Ветчінкін, В. Александров, М. Келдиш,

С. Чаплигін, В. Розе, Б. Стєчкін, С. Зегжда, М. Юшков, 3. Шестерніна, К. Ляпін, В. Разумов, П.

Вальтер, О. Агафонова, К. Огородников, В. Смирнов, В. Трещевський, О. Мельникова, Р.

Баранцев, 3. Боревич, В. Мовсесян, П. Товстик, Л. Уразаєва, В. Журава, В. Ніколаєв, Т. Паулич та

ін.

***

СКОНСТРУЮВАТИ – ПІВСПРАВИ

, з творчого кредо

М. Поляхова

Сконструювати механізм – півсправи; не менш складна, друга, половина – навчити ним правильно

користуватися.

ПРАЦІ ДРУКУВАЛИ В США, з дослідження «Наукова спадщина М. М. Поляхова»

Загальній теорії, аналогічній теорії крила, не існувало. І М. М. Поляхов вносить істотний вклад у

створення вихорової теорії несучої поверхні. Запропонована ним заміна лопати системою вихорів

дозволила одержати більш строгі й повні результати, які враховували кінцеві розміри лопати.

Окремо ним досліджений випадок оптимального гвинта з урахуванням профільного опору

елементів лопати, що дозволяло вирішити завдання методом Рітца.

Крім удосконалювання математичного апарата розробленої раніше теорії в цілому, ним був

висвітлена низка суміжних питань, а саме: 1) спрощення перевірочних і проектувальних

розрахунків гвинта; 2) теорія найвигідніших гвинтів з урахуванням лобового опору на елементах

лопат і умов міцності лопат; 3) взаємний вплив гвинта й корпуса літака; 4) взаємний вплив гвинта

й крила; 5) теорія й розрахунок співвісних гвинтів з поширенням на них