Турчанинов Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ТУРЧАНІНОВ Петро Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик, композитор. Прийняв чернецтво (1803).

З дворянської родини.

Народився 1779 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 16 (28) березня 1856 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Великоохтинському цвинтарі. Надгробок прикрашає чорний хрест на постаменті.

Навчався в Київському народному училищі, у Д. Сарті, А. Веделя.

Був полковим півчим у хорі генерала Леванідова, керував хорами в Києві, Севську (1798-1804),

регентом Петербурзького митрополичого хору (1804-1827), учителем придворної співочої капели

(1827-1833), протоієреєм палацових церков (1833-1841).

Брав активну участь у різних комісіях з розробки і видання духовних музичних творів.

Один з перших композиторів, хто звернув увагу на супровід древніх наспівів.

Дебютував «Літургією св. Івана Златоуста» (1801).

Усі його твори при збереженні основної мелодії у гармонійному плані вирізняються величчю і

простотою, строгим чистим стилем. Вони співучі і задушевні, а отже не могли не стати надбанням

усього православного світу. Вважаються зразками духовної музики.

Перу Т. належить величезна кількість церковних музичних доробків. Ним, наприклад, написаний

майже весь панахидний спів, що нині виконується на християнських теренах. Музичні твори

митця користуються особливою повагою за свою близькість до повсякденних мелодій. Вони

буквально вражають тих, хто молиться.

Серед найвідоміших: «Задостойники», «Ірмоси», «Херувимська № 5», «Жагуча седмиця», «До

тебе утренюю», «Вечері Твоея тайныя», «Тобі одеющагося», «Благовидний Йосип», «Волною

морскою», «Так мовчить усяка плоть», «Воскресни Боже, Суди землі», «Воскрес із труни», «Днесь

славение».

Творчі добутки нашого земляка вийшли в чотирьох книгах.

Серед друзів та близьких знайомих Т. – М. Гнєдич, А. Ведель, М. Глинка, О. Пушкін, Д.

Брянчанінов, І. Крилов, К. Батюшков, П. Єпропкін, Г. Потьомкін та ін.

***

ВІДРІЗНЯТИ ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ,

з професійного кредо П. Турчанінова

Поганий той регент, у якого одного композитора не можна відрізнити від іншого, у якого не

можна упіймати бодай крихту індивідуальності виконуваного автора.

ВЕЛИЧ ХОРУ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ, зі спогадів П. Турчанінова

Я з щирою насолодою слухав спів у Києво-Печерській лаврі. Простота і велич його торкали мене

до глибини душі.

Керуючи хорами, я багато зробив перекладів, не відступаючи від древнього наспіву, і цілком їх

зберіг.

У ПОВНІЙ ГАРМОНІЇ, з оцінки діяльності П. Турчанінова Д. Антоновичем

Петро Турчанінов – українець, теж киянин – переїхав до Москви, де дуже вправно робив солідну

духовну кар’єру. Його композиторська праця стояла в повній гармонії з його лояльною

протоієрейською кар’єрою.

ГІДНИЙ СВОЄЇ СЛАВИ, з оцінки діяльності П. Турчанінова Б. Ніколаєвим

Турчанінов перекинув місток через велику прірву, яка утворилася, починаючи з XVIII століття,

між священною старовиною і сучасною музичною цивілізацією. Переклад знаменних мелодій на

мову сучасних музичних понять, що зробив ці мелодії прийнятними для музичного слуху,

вихованого в гармонійному співі, створив композитору немеркнучу славу, якої він цілком гідний.

СМІЛИВІ ПРИЙОМИ ВИРАЗНОСТІ, з статті М. Успенського «Протоієрей Петро Іванович

Турчанінов»

Протоієрей Петро Турчанінов був першим слов’янським композитором, який використав в

гармонізаціях стародавніх мелодій для того часу досить сміливі прийоми виразності. В цьому

відношенні він був попередником нового напряму церковної музики на теренах Російської імперії, з яким пов’язана творчість Львівського, Архангельського, Кастальського та інших композиторів

останньої половини XIX і початку XX сторіч.

ВІДШТОВХУВАВСЯ ВІД ПІВДЕННОРОСІЙСЬКОЇ ПРАКТИКИ, з дослідження С.

Трубачова «Богослужебний спів в православній церкві»

Його перекладення задостойників на всі двунадесяті свята, догматиків восьми голосів, співів

Пристрасної седмиці свідчать не лише про дбайливе ставлення до справжнього наспіву, котрий

зазвичай проводиться в другому голосі, але й про релігійно натхненне перетворення змісту співу.

Турчанінов не шукав оригінального стилю, він відштовхувався від типово