Шмальгаузен Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ШМАЛЬГАУЗЕН Іван Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.

Біолог, зоолог. Всесвітньо відомий теоретик еволюційного вчення. Автор універсального закону

зростання (1930).

З родини науковців. Батько, Шмальгаузен І., – ботанік, викладач Київського університету.

Народився 11 (23) квітня 1884 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 7 жовтня 1963 р. в м. Москві СССР (нині – столиця РФ).

Закінчив 1-шу Київську гімназію (1901), фізико-математичний факультет Київського університету

св. Володимира (1909).

Працював викладачем Воронезького (1918-1921), Київського (1921-1939), Московського (1939-

1948) університетів, старшим науковим співробітником (1948-1955), завідувачем лабораторією

ембріології (1955-1963) Зоологічного інституту академії наук СРСР.

Один з організаторів і перший директор Інституту зоології і біології ВУАН (1930-1941).

Член Всеукраїнської Академії наук (1922).

Академік академії наук СРСР (1935).

Заслужений діяч науки УРСР (1935).

Кавалер Дарвіновської медалі Німецької академії природодослідників «Леопольдіна», Золотої

медалі ім. І. І. Мечникова академії наук СРСР.

Спеціалізувався з проблем порівняльної анатомії і ембріології, еволюційної морфології,

походження наземних хребетних, вивчення процесів зростання організмів, феногенетики і

формоутворення, закономірностей еволюції, біокібернетики.

Друкувався в «Наукових нотатках Московського університету», «Бюлетені Московського

товариства випробувачів природи».

Як учений дебютував науковим дослідженням «Непарні плавники риб та їх філогенетичне

значення» (1913).

Потім настала черга «Розвиток кінцівок амфібій та їх значення в питанні про походження

кінцівок наземних хребетних», «Ріст організмів», «Ріст тварин», «Основи порівняльної анатомії

хребетних тварин», «Фактори еволюції», «Шляхи і закономірності еволюційного процесу»,

«Проблеми дарвінізму», «Організм як ціле в індивідуальному та історичному розвитку», «Шляхи і

закономірності еволюційного процесу», «Ріст і диференціювання».

Всього перу нашого земляка належить понад 350 наукових праць.

Уже після смерті ученого Новосибірське видавництво видрукувало книгу Ш. «Кібернетичні

питання біології» (1968), а Московське – збірник «Питання дарвінізму» (1990).

Ім’я нашого земляка носить Інститут зоології НАН України, фасад якого прикрашає меморіальна

дошка з написом: «Перший директор інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України

академік Іван Іванович Шмальгаузен (1884-1963)».

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – О. Сєверцов, М. Воскобойников, М. Драгомиров, Б.

Балінський, Г. Шпет, Є. Сингаївська, В. Брунст, Ю. Степанова, Л. Левіт, Н. Бордзиловська, С.

Навашин та ін.

***

ФОРМУЛ НЕ НАСТАЧИШСЯ

, з наукового кредо І. Шмальгаузена

Ніяка формула не може охопити закономірності біологічного порядку, який є результатом

надзвичайно складного ланцюга взаємодій.

ХИТКЕ СТАТЕВЕ ПИТАННЯ, з життєвого кредо І. Шмальгаузена

Щодо статевих гормонів немає якісних відмінностей між статями. Як яєчники, так і сім’яники

продукують обидва статеві гормони, але в різній концентрації. В результаті у самки переважає

жіночий гормон, а у самця – чоловічий.

Ознаки тієї чи іншої статі розвиваються виключно під впливом деякого, необхідного для цього

мінімуму концентрації гормонів, коли досягається межовий рівень нормальної реакції даної

тканини.

ВИПЕРЕДИВ ФРОНТ, з автореферату дисертації Л. Демкович «Діяльність І. І. Шмальгаузена в

контексті розвитку біологічної та сільськогосподарської науки ХХ століття»

Роль І. І. Шмальгаузена в біології визначається також і тим, що він започаткував нові напрямки в

розробці теорії еволюції, набагато випередив фронт наукових пошуків своїх сучасників. Він заклав

основи тих напрямків і теорій, які бурхливо розвиваються в наші дні: біологічної кібернетики та

синтетичної теорії еволюції.

...І .І. Шмальгаузен висунув багато еволюційних ідей, які успішно розвиваються сучасною наукою.

Зокрема, він збагатив теорію еволюції Ч. Дарвіна розробкою проблем цілісності організму в

індивідуальному та історичному розвитку, впровадженням теорії стабілізуючого добору, аналізом

шляхів, факторів і закономірностей еволюційного процесу. Учений геніально розробив