Ольшевский Иустин [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

ЗАМЕРЗЛІ ДУШІ, з вітального адресу, піднесеному І. Ольшевському з нагоди 15-

річчя церковно-шкільної діяльності

Містами і селами, далекими і глухими околицями нашої єпархії Ви розносили гарячий заклик до

дружної роботи і, прояснюючи в свідомості духівництва священну місію нашої школи, Ви

непомітно вкладали першу цеглину у фундаменти тих шкільних будівель, мережею яких з такою

вражаючою швидкістю покрилася наша Полтавська єпархія. Але ще яскравіше і опукліше

виступають Ваші великі заслуги в справі творення духовної суті, духовної серцевини нашої

шкільної справи. З багатої скарбниці своєї душі Ви щедро вливали в нашу школу живі потоки

запашної молитви і того благоговійного духу церковності, який невід’ємний і невідокремлений від

Вашої особи.

І такий Ваш глибокий духовний вплив відбився на всьому внутрішньому і зовнішньому складі

буття нашої школи. Як від центру до своїх периферій, від Вашої особи широко

розповсюджувалися промені Вашого душевного настрою і світогляд. І ці промені яскраво світили

роботі і в просторих приміщеннях міських шкіл, і в убогих хатах шкіл грамоти. Під незримою

дією цієї духовної оживляючої сили росла і міцніла наша школа, зберігаючи непохитну вірність

тій священній ідеї, яка закладена в основу її буття...

З дивовижною душевною чуйністю, з незмінною чуйністю і глибоким проникненням, завжди і

усюди Ви йшли назустріч питанням і інтересам нашої шкільної справи, разом з нами переживаючи

і її радощі, і її скорботу. Ваше дбайливе, любовне ставлення до шкільних працівників так часто

піднімало в них енергію, будило святі пориви і обігрівало деколи замерзлі душі.

ЗУСТРІЧАЛИ, ЯК НАЙДОРОЖЧОГО ГОСТЯ, з статті І. Волкова «Молитовний подвиг»

Іустин Львович набув досвіду, який не завжди є у парафіяльного священика. Його слухачами були

і непохитні у вірі православні, і ті, хто коливається, і ті, що зовсім відпали від віри, і розкольники-

старообрядці, і сектанти, і навіть нечисленні у той час толстовці. Маючи прекрасну богословську

підготовку, а також великий досвід роботи з сектантами, він вичерпно обґрунтував причини

виникнення сектантського руху в Росії, причини його успіху, а також вказав заходи по подоланню

цього згубного явища.

Спостерігаючи сектантський рух і його розвиток в державі, серед народу, Іустин Львович побачив

масштаб і значення тієї загрози, яка нависнула з боку сектантства над народом і над самим

існуванням держави.

...Отець Іустин не мав нічого з майна, живучи строго по-чернечому; мешкав в скромній келії при

монастирському готелі, весь час витрачаючи на молитву, читання слова Божого, об’їзди єпархії,

керівництво шкіл і на численні місіонерські бесіди.

Літні канікули присвячував виключно молитовному подвигу і паломництву на Святу Землю або в

російські обителі. В цей час він видав зразкову програму місіонерських додаткових уроків згідно

із законом Божим, яка стала першим керівництвом для законовчителів.

Особливе ставлення було у отця Іустина до дітей. Для шкільного персоналу він був безпосереднім

начальником, проте його ніхто не боявся. Відвідини школи ніколи не сприймалося вчителями як

ревізія їх діяльності, його зустрічали, як найдорожчого гостя. Він приносив до школи багатство

знань, якими поспішав поділитися, багатство особистого досвіду і високого духовного настрою.

РОЗТЛУМАЧТЕ... НЕІСНУЮЧЕ, зі спогадів В. Скворцова

Ми з Іустином Львовичем Ольшевським є передовими за часом діяльності місіонерами. Я в Києві

дещо раніше ступив на непроторовану місіонерську дорогу, Іустин Львович – трохи пізніше. Він

першим з учених – кандидатів Духовної академії – узяв на себе наукову розробку штундизму, і

його праці зберігають свою свіжість і високу цінність і в даний час. Його записка про

місіонерство, надрукована в «Керівництві для сільських пастирів», відкриває собою еру в історії

нашої внутрішньої місії.

До того часу вважали, що місіонерами можуть бути лише особи, котрі мають сан священика. І в

цей час ми з Іустином Львовичем виступили на непроторовану дорогу. Тоді не було ясно і точно

виражено учення штундистів, доводилося йти навпомацки, самим прокладати шлях...

Самим ходити на збори штундистів і тут на досвіді переконатися, що одержаними в академії

знаннями не завжди можна успішно відбити нападки штундистів. Вони мислять і тлумачать слово

Боже інакше, ніж ми, і для успіху місії серед них потрібні особливі