Херасков Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

розсудлива настанова може без дії залишитися. Хоча, за

моїм директорським званням, можу забезпечити виконання, і пан куратор на те погодиться. Але це

продовжуватиметься не довше, ніж моє перебування в Університеті.

А тому, чи не бажатимете доповісти Її Величності, аби підтвердила найвищий намір письмово, що

назавжди твердим узаконенням залишиться; російські професори і доктори, читаючи лекції

російською, користь вітчизні, честь і славу наук засновнику принесуть.

Всепокірний слуга

Михайло Херасков.


ТВОРИ СПОВНЕНІ ПОЕТИЧНОГО ВОГНЮ, з оцінки М. Хераскова М. Новиковим

Людина гостра, вчена й освічена... Вірші пише чисто і приємно, склад текучий і твердий, зображення сильні і вільні; його оди наповнені поетичного вогню, сатиричні твори – гостроти і

приємних задумів.. і він справедливо рахувався в числі кращих наших поетів і заслуговує великої

похвали.


ЦЕЙ ЕПОС НЕ ЗДАЄТЬСЯ ШТУЧНИМ, з розвідки Н. Гранцевої «Єдність в траві забуття»

«Звільнена Москва» дає можливість зрозуміти багато аспектів складної політичної гри, яка велася

на загальноєвропейському просторі і загрожувала Московській державі повною втратою

суверенітету. Необхідність народної «єдності» (об’єднання) з союзниками і застосування методів

таємної дипломатії диктувалися об’єктивними причинами: в ті роки населення Росії (7 мільйонів

чоловік) було майже вдвічі меншим за населення Польщі (12 мільйонів чоловік). Тому відстояти

свою національну ідентичність Російське царство не могло грандіозними побоїщами з

незліченними жертвами, а могло тільки і виключно човниковою дипломатією і військовою

хитрістю.

Можливо, ці методи когось і розчарують, проте двоєдина мета була досягнута: і народ зберегли, і

державність встояла.

Про це і написав трагедію «Звільнена Москва» М. Херасков. На відміну від дослідників

(нечисленних) творчості цього видатного художника авторові есе цей епос не здається

«штучним», архаїчним, плоским. Понад те, автор лестить себе надією, що зумів прочинити «друге

дно» трагедії і що майбутні дослідники знайдуть там ще й «третє дно».

Таким чином, можливо, і виявиться ускладненість (шекспірівського масштабу) драматургії автора, якого за життя порівнювали з Гомером і Вергілієм.

І хіба ця скромна надія ...така вже надмірна похвала нерукотворному пам’ятнику, прихованому

велетенськими чагарниками трави забуття?


ПРО ВІДКРИТТЯ ПОВІДОМИВ ПЕРШИМ, з дослідження А. Пауткіна «Слово о полку

Ігоревім»

Серед творів староруської літератури «Слово о полку Ігоревім» займає абсолютно особливе місце.

Його міжнародна популярність настільки велика, що твір середньовічного автора можна віднести

до своєрідних символів культури Київської Русі. «Слово» перекладене багатьма мовами світу,

воно вивчається представниками різних сфер гуманітарного знання. Твір викликав величезну

кількість відгуків.

Не зважаючи на тривалу історію вивчення, цей пам’ятник до цих пір викликає у дослідників

немало запитань, породжує наукові суперечки, а часом, і скептичні думки. Багато складних

проблем відпало б, якби наука і сучасні читачі мали оригінал рукопису «Слова».

...Херасков, публікуючи в 1797 р. другу редакцію своєї поеми «Володимир» повідомив читачів про

відкриття стародавньої поеми. Порівнюючи безіменного її автора з Оссіаном і Гомером, поет, крім

самої згадки у віршованому тексті, запропонував виноску, де писав: «Недавно знайдено рукопис

під назвою «Пісня про полк Ігорів», невідомим письменником складена, – здається, за багато до

нас століть, в ній згадується Боян, російський співець».


ЧИ ВИПАДКОВО «МЕРТВІ ДУШІ» АВТОР НАЗВАВ ПОЕМОЮ, з статті Н. Морозова

«Гоголь і Череповець»

Роман Михайла Матвійовича Хераскова («Кадм і Гармонія» – авт.), авторитетного в XVIII сторіччі письменника, куратора Московського університету, – складний філософський твір. На

прикладі повного мінливостей життя царя Беотії Кадма тут розповідається про падіння і

воскресіння людської душі. Поза сумнівом, М. В. Гоголь був знайомий з твором М. М. Хераскова.

Ця обставина може виявитися істотною при спробі відповісти на запитання, чому «Мертві душі»

названі поемою?

Річ у тому, що під час роботи над «Кадмом і Гармонією» перед автором постала проблема вибору

жанрової форми твору, її термінологічного визначення. Про свої коливання М. М. Херасков

розповідає в передмові до роману, в якій пише, що поняття