Мизес фон Людвиг [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

МІЗЕС фон Людвіг


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: австро-американський.

Економіст, філософ, політолог.

З родини службовця. Батько, Мізес А., – інженер-шляховик; брат, Мізес фон Р., – математик,

механік.

Народився 29 вересня 1881 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів,

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 10 жовтня 1973 р. в м. Нью-Йорку (США). Похований на одному з місцевих цвинтарів.

Закінчив один з Віденських ліцеїв і гімназію (1892-1900), факультет політичних наук и

правознавства Віденського університету (1900-1906).

Працював чиновником Віденської торгової палати (1909-1913; 1918), викладачем Віденського

університету (1913-1934), Вищого інтернаціонального інституту Женевського університету (1934-

1940), експертом Національної виробничої асоціації (1943-1954), викладачем Нью-Йоркського

університету (1945-1968).

Засновник Австрійського інституту досліджень економічних циклів (1926), товариства «Монт-

Пелерін» (1947).

Друкувався в газеті «Нью-Йорк таймс».

Як вчений дебютував книгою. «Die Entwicklung des gutsherrlichen bauerlichen Verhaltnisses in

Galizien 1772-1842» (1902).

Потім настала черга наступних доробків: «Theorie des Geldes und der Umlaufsmittel» (1912),

«Nation, Staat und Wirlschafl» (1919), «Die Wirtschaftsrechnung im sozialistischen Gemeinwese»

(1920), «Die Gemeinwirtschaft: Untersuchungen uber den Sozialismus» (1922),»Liberalismus» (1927),

«Kritik des Interventionismus» (1929), «Grundprobleme der Nationalokonomie» (1933),

«Nationalokonomie: Theorie des Handelns und Wirtschaftens» (1940), «Notes and Recollections»

(1978), «Omnipotent Government: The Rise of the Total State and Total War» (1969), «Bureaucracy»

(1944), «Planning for Freedom, and Sixten Other Essays and Adresses» (1980).

Наш земляк заслужено вважається одним з «батьків» світової ліберальної економіки.

Спеціалізувався на дослідженні класичних мікроекономічних проблем у сполученні з переконаним

відстоюванням принципів вільної ринкової економіки.

Прихильник необмеженої свободи конкуренції, відкидав будь-які спроби державного втручання в

економіку, вважаючи, що воно порушує природний процес економічного розвитку.

М. також автор робіт у сфері економічних циклів, грошового обігу, теорії пізнання, людської

поведінки.

Через вороже ставлення низки колег не одержав місця в Кільському університеті (1925). Власне,

під політичним тиском вчений згодом змушений був покинути і Швейцарію.

В США засновано Інститут Людвіга фон Мізеса (1982).

Серед друзів та близьких знайомих М. – Г. Кельзен, К. Грюнберг, Є. Бьом-Баверк, А. Рідлі, Р. фон

Стрігль, Е. Войгелін, М. Ротбард, В. Репке, М. Стеффі-Браун, В. Маккінс, Ф. Кауфман, В. Раппард,

О. Моргенштерн, А. Шульц, І. Мінтц, М. Мансфельд, С. Петро, М.. Ротбард, Л. Спадаро, К.

Менгер-молодший, П. Манто, Г. фон Хаберлер, Ф. Махлуп, Ф. фон Хаєк та ін.


***

ВОРОГУВАТИ – НЕЕФЕКТИВНО

, з професійного кредо

Л. Мізеса

Націям необхідно усвідомити, що взаємна ворожнеча не в їхніх інтересах.

РОСІЯНИ НАЦІЛЕНІ СПОЖИВАТИ ТЕ, ЩО НАКОПИЧИЛИ ІНШІ, з книги Л. Мізеса

«Лібералізм класичної традиції»

По один бік перебувають десятки, навіть сотні мільйонів європейців і азіатів, змушених

працювати за менш сприятливих умов виробництва в порівнянні з тими, які вони могли б знайти

на територіях, куди їх не пускають. Вони вимагають, аби брама «заборонного раю» були для них

відкриті.

По інший бік – ті, кому повезло народитися й жити в країні з сприятливішими умовами

виробництва. Вони не хочуть (якщо це робітники, а не власники засобів виробництва)

відмовлятися від високої заробітної плати, яку гарантує їм їхнє становище.

У той же час будь-які нації одностайні у своєму побоюванні напливу іноземців. Нинішні мешканці

«благодатних» земель побоюються, що якось їхнє становище може бути зведеним до становища

меншостей у своїй власній країні...

…Ясно, що ніяке розв’язання проблеми імміграції неможливе, коли дотримуватися ідеалів

інтервенціоністської держави, котра втручається в кожну сферу людської діяльності, або ж якщо

дотримуватися ідеалів соціалістичної держави. Тільки ліберальна програма могла б повністю

усунути проблему імміграції, яка сьогодні здається нерозв’язною.

…Кожна нація щонайкраще служить своїй справі, коли вона зайнята забезпеченням загального

розвитку й ретельно утримується від будь-якої спроби застосувати насильство проти інших націй

або їхньої частини.

…Проте прихильники пан-Європи й Сполучених Штатів Європи мають іншу мету. Вони не

планують створювати державу нового типу, чия політика відрізнялася б від імперіалістичних і

мілітаристських держав, що існували до наших днів, навпаки – відтворити стару імперіалістичну й

мілітаристську ідею держави. Пан-Європі слід за задумом бути більше великої, ніж окремі

держави, їй слід бути могутнішою й тому ефективнішою у військовому плані. Європейський

шовінізм прагне замінити різновиди французького, німецького або угорського шовінізму;

об’єднаний фронт, створений всіма європейськими державами, має бути спрямованим проти

«іноземців»: англійців, американців, росіян, китайців і японців.

…Боротьба об’єднаного європейського континенту проти інших великих світових держав була б

не менш згубною, ніж нинішня боротьба країн Європи між собою.

…Сьогодні існує лише одна велика нація, яка твердо дотримується мілітаристського ідеалу, а саме

росіяни. Звичайно, навіть серед російського народу є верстви, котрі не поділяють цих ідей. Можна

тільки шкодувати, що вони не змогли взяти гору над своїми співвітчизниками.

З того самого моменту, коли Росія почала впливати на європейську політику, вона незмінно

поводиться як розбійник у засідці, готовий раптово накинутися на свою жертву й пограбувати її.

…Росія не бажає ввійти в систему людського соціального співробітництва. У відношенні

співтовариства націй її позиція – це позиція народу, націленого винятково на споживання того, що

накопичили інші. Її доля – повернення до умов повного варварства.

Росія обдарованіша родючим ґрунтом і всякого різновиду корисними копалинами, ніж Сполучені

Штати Америки. Якби росіяни проводили таку ж капіталістичну політику, як американці, вони

були б сьогодні найбагатшими людьми у світі. Деспотизм, імперіалізм і більшовизм зробили їх

найбіднішими.

Нехай росіяни будуть росіянами. Нехай вони творять, що хочуть у своїй власній країні. Але не

можна дозволити їм переходити кордони своєї землі з метою знищити європейську цивілізацію.

«ЗРОБИТИ БІЛЬШЕ Я НЕ МІГ», з автобіографії Л. Мізеса

Закінчивши ліцей, я відчув себе захопленим не стільки політичною історією, скільки проблемами

економічної, адміністративної й соціальної історії. Я вирішив зайнятися правом, а не історією, як

планував колись, ще з середньої школи.

Приступаючи до навчання в університеті, я був рішучим прихильником інтервентизму. У той же

час було щось, що виділяло мене серед колег, – я був переконаним антимарксистом.

…Посада, яку я тоді обіймав (у Віденській торговій палаті – авт.), безперечно, забезпечувала

вплив, порівняний з впливом австрійця, котрий очолював яку-небудь потужну політичну партію.

Я був провідним економістом країни. Але під цим не мається на увазі беззаперечне виконання

моїх рекомендацій.

За підтримки своїх нечисленних друзів я змушений був постійно вести розпачливу боротьбу.

Єдине, чого нам удалося домогтися, це хіба що уникнути катастрофи. Те, що взимку 1918-1919 рр.

справа не дійшла до більшовизму, що промисловий і банківський крах відбувся не в 1921-му, а

тільки в 1931 році, все це в чималій мірі можна вважати результатом моїх зусиль. Більшого

зробити було не можна. У всякому разі, я зробити більше не зміг.

…Ніяке інше заняття не здавалося мені бажанішим за професію університетського педагога, хоча

дуже швидко я зрозумів, що лібералові на зразок мене кар’єру штатного викладача на кафедрі

будь-якого німецькомовного університету зробити зась.

…Враження від викладачів економічних, політичних наук і соціології в німецьких університетах

було дуже далеким від позитивного. Природно, серед них траплялися підготовлені й наділені

неабиякими здібностями люди. І все ж більшість аж ніяк не володіли цими якостями... Багато хто

називав себе вузьким «теоретиком». Готтль і Оппенгеймер страждали манією величності, Діль –

просто тупий невіглас, Шпітоф не зумів опублікувати бодай однієї книги.

…Саме спілкування з подібними людьми сприяло ясному усвідомленню неможливості порятунку

німецького народу. Залишалося фактом, що ці недоумкуваті, які стали професорами, у свою чергу,

шляхом відбору з кращих, викладали в університетах найважливіший предмет, повинні були

формувати прошарок політично грамотних професіоналів. Їм робили великі почесті, вони

користувалися увагою освічених людей і громадськості. Страшно було подумати, яким би

сформувалося покоління молодих, що мають подібних учителів?

…Я виїхав зі Швейцарії, тому що не міг продовжувати жити в країні, котра сприймала мою

присутність як якийсь політичний тягар і бачила в ньому загрозу власній безпеки.


МОНУМЕНТАЛЬНА ПРАЦЯ, з рецензії X. Сеннхольца

«Human Action» – монументальна праця, найпомітнішій з часів Першої світової війни

узагальнюючий трактат з економіки. Книга подібна до прекрасної будівлі, спорудженої на міцній

основі дедуктивної аргументації, це теоретичний аналіз форм людської діяльності.

Поза всяким сумнівом, ця книга – один з найпотужніших витворів людського розуму нашої епохи.


СОЦІАЛІЗМ ЦЕ ПЛАНОВАНИЙ ХАОС, з передмови Р. Левіта до книги «Про Людвіга фон

Мізеса, його життя і доробки»

На думку Мізеса, соціалізм, тобто централізовано плановане господарство з регульованим урядом

ринком і встановлюваними зверху цінами, не може довго проіснувати. У таких умовах

неможливий економічний розрахунок, оскільки ціни не відбивають попиту та пропозиції й

перестають служити покажчиком, у якому напрямку варто розвиватися виробництву, щоб

забезпечити економічну рівновагу.

А це означає, що регулювати економіку в цілому уряд насправді не може, і «регульована

економіка соціалізму» насправді стає царством сваволі укладачів плану, іншими словами,

планованим хаосом.