Китайгородский Исаак [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

білий шлакоситал ще довго не вдавалося одержати (1970).

ЛІДЕР ГАЛУЗІ …ЗБАНКРУТУВАВ, з статті «Запрудня» на інтернет-порталі «Підмосков’я»

У 1914 році Ісак Ілліч Китайгородський (згодом став ученим з світовим ім’ям) зміг організувати

випуск електролампового скла. Запрудненський завод стає монополістом в цьому виді продукції і

на довгі роки залишається лідером галузі.

Його господарі, а пізніше – директори спокою не відали, вічно щось шукали, перебудовували,

оновлювали. У війну знялися з місця – виїжджали до далекого Сибіру.

...Ситуація змінилася в кінці 50-х. У той час в Радянському Союзі стала бурхливо розвиватися

електронна промисловість, і було прийнято рішення на базі Запрудненського склозаводу створити

завод з виробництва кінескопів. Підприємство передали Міністерству електронної промисловості,

і почали будувати будинки – спочатку дво-триповерхові, потім п’ятиповерхівки, а у середині 80-х

– і дев’ятиповерхові. Місцеве ПТУ перепрофілювали на підготовку кадрів для заводу. Побудували

лікарню, дитячі сади, школи.

Підприємство росло, а разом з тим хорошіло і селище. До середини 80-х тут мешкало 17 тисяч

чоловік – стільки ж, як і в райцентрі Талдомі.

І ніхто не припускав, що в кінці ХХ століття російська економіка дасть такий серйозний збій, що

продукція вітчизняної радіоелектроніки виявиться незатребуваною. Що селищам, які орієнтовані

на містоутворюючі підприємства, виживатимуть куди важче, інші.

На жаль, так воно і сталося. Сьогодні велика кількість запрудненців щодня відправляються на

заробітки до неблизької Москви. Завод переживає нелегкі години, і ця обставина краси

Запрудному не додає...

БЕЗАЛЬТЕРНАТИВА З МИНУЛОГО, з статті В. Речицького «Реконструкція пам’яті»

Якщо обмежуватися традиційним комплектом ізоляційних матеріалів, енергетична реконструкція

потрапить у фінансову безвихідь. Понад 100 доларів за квадратний метр стіни з вентильованим

фасадом – дорого, а 35 з пінополістиролом – і задарма не треба.

Отже, підказка з далекого радянського минулого у вигляді доповіді академіка Китайгородського

на Всесоюзній конференції із стандартизації і виробництва нових матеріалів, виголошена Ісаком

Іллічем аж 1932 року, спрацьовує і через три чверті століття.

Піноскло давно пора витягувати на світло, тобто на вітчизняний ринок, заповнений іноземною

екзотикою. Адже воно «і у вогні не горить, і у воді не тоне»! За смертельної для більшості відомих

термоізоляційних матеріалів температурі 500о піноскло лише починає трохи розм’якшуватися, а

для плавлення його доведеться підняти рівень мінімум втричі.

У енергетичній реконструкції будівель цей унікальний за набором властивостей матеріал може

стати безальтернативним.

ДОГАНА ЗА «ЦВЯШИСТІСТЬ», бувальщина

Коли почалося впровадження шлакоситалу у виробництво, хтось з будівельників на черговій на

нараді запитав:

– А яка цвяшистість шлако-ситалу?

Для будівельника – запитання резонне, але хіміки розуміли усю його безглуздість (це майже те ж,

що запитати: «Чи можна вбити цвях у скло?»)

Один з науковців розсміявся. Розсміявся – і тут же одержав догану від І.

Китайгородського: за відсутність витриманості...