Кочубей Виктор [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

сердишся, не розбираючи, хто винен... Я так був збентежений, що

не знав, що й подумати. Лист твій заспокоїв мене, проте не втішив. Опис вашої подорожі до

Калуги, як не смішно, для мене зовсім не потішний. Що за бажання волочитися в погане повітове

містечко, щоб побачити поганих акторів, які погано грають стару, погану оперу? що за бажання

зупинятися в трактирі, ходити в гості до купецьких дочок, дивитися з сіромами губернський

феєрверк, коли в Петербурзі ти ніколи і не думаєш подивитися на Каратигіних і ніяким

феєрверком тебе в карету не заманиш. Просив я тебе Калугами не роз’їжджати, та, видно, вже у

тебе така натура. Про твої кокетливі стосунки з сусідом говорити мені нічого.

...Тітка вернулася з Царського Села і була у мене. Вона дуже мила; але Наталія Кирилівна

(Загряжська Н. – авт.) сильно їй набридла. Наталія Кирилівна сердиться на всіх, особливо на князя

Кочубея, навіщо він помер і тим засмутив її Машу (дружину Кочубея В. П., племінницю

Загряжської Н. – авт.).

ЛІДЕР «АНГЛІЙСЬКОЇ ПАРТІЇ», з статті Г. Мельничука «Здійснені та нездійснені мрії Віктора

Кочубея»

На початку 1791-1792 років, всупереч волі О. А. Безбородька, В. Кочубей здійснив поїздку до

Парижа, де слухав лекції Ж– Ф. Лагарпа (майбутнього вихователя Олександра I) і з цікавістю

спостерігав за бурхливим розвитком подій під час Французької революції.

З майбутнім імператором Кочубей зблизився після повернення до Росії і протягом тривалого часу

мав на майбутнього імператора значний вплив, якому багато в чому було зобов’язані «днів

Олександрових чудовий початок». Він був головою гуртка так званих молодих друзів імператора

Олександра I, куди входили ...блискучі, освічені аристократи, які в різний час побували в Англії; їхнє «англофільство» визначало реформаторські настрої у суспільстві в перші роки ХIХ століття.

За в’їдливим зауваженням сучасника, В. Кочубей «краще за інших знав склад парламенту, права

його членів, прочитав усіх англійських публіцистів і, як левеня байки Крилова, мав намір вчити

звірів вити гнізда».

...В. Кочубей входить до найближчого оточення Олександра I, і стає членом «Негласного

комітету», який за своєю суттю був неофіційним дорадчим органом у Російській імперії і активно

працював з 1801 по 1803 рік. На засіданнях обговорювалося багато урядових заходів, в тому числі

реформа Сенату, заснування міністерств; багато уваги приділялося розв’язанню селянського

питання.

Займаючись питаннями зовнішньої політики імперії, В. Кочубей вважав, що вона, згідно з

кращими заповітами XVIII століття, має «ґрунтуватися на користі держави, а не на пристрасті до

тієї або іншої держави» і вважав природним другом Російської імперії, насамперед, Англію.

Водночас Олександр I дедалі більше піддавався впливу Пруссії. Ці протиріччя у поглядах і

призвели до низки зіткнень з імператором...

Позиція, яку зайняв В. Кочубей як великий землевласник, була цілком обґрунтованою. Він був

прихильником збереження торгових відносин з Англією, і тому різко виступав проти умов

Тильзитського миру, котрий підпорядкував інтереси російської зовнішньої політики французькій.

Цілком закономірно, що В. Кочубей став лідером «англійської партії» і, фактично, главою

«громадянської опозиції» імператору.

Зустрічаючи протидію, В. Кочубей дедалі більше заглиблювався у нейтральні області державного

господарства, хоча ясно усвідомлював, що справжній успіх тут недосяжний без попередніх

широких адміністративних, соціальних і, частково, політичних реформ. Ймовірно, якоюсь мірою

цим пояснюється і його суворе ставлення до легальної світської опозиції – особливо до М. С.

Мордвінова – прихильника звільнення селян за викуп і без землі, єдиному із членів Верховного

карного суду, який відмовився 1826 року підписати смертний вирок декабристам.

СОРОЧИНСЬКИЙ ЯРМАРОК В МІНІАТЮРІ, з кореспонденції А. Довгошей «На бузковому

святі»

Кілька десятиліть поспіль у Диканьці відзначають свято Бузкового Гаю. Заклав його у 1822 році

Віктор Павлович Кочубей для тяжко хворої доньки – Ганни. Створювали диво природи чеські

садівники, спеціально запрошені для постійної роботи в садах і квітниках Кочубеєвого маєтку.

З тих пір чарiвливий куточок ботанiчної й iсторичної пам’ятки природи став улюбленим мiсцем

вiдпочинку та розваг багатьох полтавцiв.

Тут дуже гарно, але колись було ще краще: за Кочубеїв у цьому гаю росло близько ста сорока

видів