Хотовицкий Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
ХОТОВИЦЬКИЙ Олександр Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. Зарахований до лику святих Російською Православною Церквою (1994).
З родини священика-викладача. Батько, Хотовицький О., – ректор Волинської духовної семінарії.
Народився 11 лютого 1872 р. в м. Кременці Волинської губернії Російської імперії (нині –
районний центр Тернопільської області України).
Розстріляний більшовиками восени 1937 р. Точні дата і місце поховання – не відомі (за однією з
версій, це – 19 серпня і московський Донський цвинтар).
Закінчив Волинську духовну семінарію, Петербурзьку духовну академію (1895).
Служив дяком (1895-1896), пресвітером (1896-1914) Нью-Йоркського храму святителя Миколая, настоятелем гельсінгфорських Успенського собору і Свято-Троїцької церкви (1914-1917), ключарем московських храмів Христа Спасителя (1917-1922) і Ризопокладання (1930-і).
Учасник Помісного Собору (1917-1918).
Друкувався в «Американському православному віснику», «Гельсінгфорському парафіяльному
аркушу».
Перу Х. належать брошура «Про молитву Ісусову. Оповідь про неї святих батьків Церкви і старечі
поради подвижників Божих», низка проповідей, праць богословського змісту, статей, присвячених
визначним подіям церковнопарафіяльного життя в Америці, а також віршів.
Уперше зазнав арешту за звинуваченням в порушенні декрету про відокремлення Церкви від
держави і школи від Церкви (1920).
Удруге – за викладання Закону Божого дітям (1921).
Утретє – «за намагання утримати в своїх руках церковні багатства і на ґрунті голоду звалити
радянську владу» (1922). За вироком суду одержав 10 років позбавлення волі з конфіскацією
майна і поразкою в правах на 5 років. Вийшов з ув’язнення за амністією (1923).
Учетверте заарештований як православний рецидивіст і на три роки відправлений в заслання до
Туруханського краю (1924).
Дні пам’яті К. – 21 листопада (4 грудня) і 25 січня (7 лютого).
Іменем нашого земляка названа одна з вулиць американського м. Джерсі-Сіті (2007).
Серед друзів та близьких знайомих Х. – М. Зіоров, С. Страгородський, М. Арсеньєв, І.
Громогласов, Л. Анохін та ін.
***
НЕ МАРНУВАТИ ЧАС,
з життєвого кредо
О. Хотовицького
Не марнувати час, берегти його!
БЕРЕЖЕМО ЗОЛОТНИК, А ВТРАЧАЄМО ПУД, з виступу О. Хотовицького на Помісному
Соборі 1917-1918 рр.
Навіть ми, священики, знайомі із слов’янською мовою, часто зустрічаємося з такими місцями
слов’янського тексту, які нам абсолютно незрозумілі, і замість свідомої молитви даремно
струшуємо звуками в повітря. Взагалі закривати двері православ’я відмовою запровадження
російської мови в богослужіння із-за краси форми слов’янської мови недоцільно.
Приклади перекладу деяких книг за кордоном дали блискучі результати. З достойності
слов’янської мови ще не витікає заперечення перекладу книг, а рівно богослужінь і молитов
російською мовою, бо таким чином ми бережемо золотник, а втрачаємо пуд.
ВОГОНЬ ЖИТТЯ, з щоденника О. Хотовицького
«Друзі, я втратив день!», – вигукнув один з кращих імператорів давнини, озирнувшись на минулий
день і побачивши, що нічого не зробив він за цей день доброго.
«Друзі, я втратив рік!», – із сумом повинні були б вигукнути багато з нас, проводжаючи старий рік
в могилу вічності і озираючись на пройдений нами в минулому році життєвий терен. Що зробили
ми доброго?.. На жаль!
«Друзі, я втратив життя!», – гірко вигукнемо ми в ту хвилину, коли перед нами з’явиться вісник
нашої смерті, і ми тривожним поглядом окинемо всю смугу... нашого земного життя: марно
погублений час! Майже ніде, майже ні в чому – просвіту, добра, істини.
«Друзі, я все втратив!», – ридатиме дух наш, коли сувій часу буде закінчено, коли весь всесвіт
буде покликаний до відповіді за всі роки, дні і миті життя людського, за всі справи, слова і
найзаповітніші думки, і коли побачимо ми, жахаючись, що книга життя нашого – це суцільний
морок, суцільна ніч. Втрачено все, немає повернення! Немає пощади!
Поки що не згас вогонь вашого життя, будьте обачні, щоб жодна мить його не втрачалася марно...
ВКЛАДАЄМО В РУКИ НОЖА, з статті О. Хотовицького «Денатурат»
Не проходить тижня щоб денатурат не згубив в Гельсінгфорсі дві-три жертви з росіян. До чого
образливо – не висловити навіть!
Не
Последние комментарии
10 часов 35 минут назад
14 часов 43 минут назад
15 часов 13 секунд назад
15 часов 20 минут назад
18 часов 2 минут назад
1 день 1 час назад