Кулиш Пантелеймон [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

українського народу на свій самобутній культурний розвиток, як це робив

Куліш, було крамолою.

...На ранньому етапі своєї творчості П. Куліш був щирим поборником романтичного

козакофільства, твердо переконаним, що возз’єднання України з Росією було актом історично

правильним. Водночас він різко засуджував селянські бунти і народні повстання, вбачаючи в них

лише одну руїну, захоплювався духовним аристократизмом козацької старшини – і навіть

наприкінці життя обстоював «туркофільську» орієнтацію. То він прославляв культуртрегерську

щодо України місію польської шляхти, то після поразки в 1863 році польського повстання

прийняв з ентузіазмом запропоновану йому на його ж прохання царською владою посаду

сановитого чиновника у Варшаві, згідно з якою він мав провадити там відповідну колонізаторську

і русифікаторську політику, то захоплено вітав скасування в 1861 році кріпацтва в Росії і молив

дозволу на переклад царського маніфесту українською мовою, то різко протестував проти

заборони українського слова емським указом 1876 року, то публікував «Історію возз’єднання

Русі», в якій обґрунтував історичну значущість Переяславської Ради і водночас осуджував

козацькі й селянські повстання, образливо оцінив творчу спадщину Шевченка та його святе ім’я,

то написав заяву, в якій зрікався російського підданства, хоча пізніше її відкликав...

Пантелеймон Куліш був драматично суперечливою особистістю. Його мінливі політичні

орієнтації обурювали громадськість, передусім тих, хто намагався наслідувати його велике

культурницьке подвижництво. Звідси різка критика в пресі його поглядів, гнівні листи до нього,

що страшенно вражало Куліша і змушувало пояснювати свої вчинки, виправдовуватися.

ПЕРША ВИДАВНИЧА ЛАСТІВКА, з кореспонденції «Мирослав Левицький: чи потрібен

Пантелеймон Куліш сучасній Україні?»

Серед культурних подій, які останнім часом відбулися в Україні хочу відзначити, презентацію

першого тому зібрання творів Пантелеймона Куліша. За задумом упорядників, це має бути 35-

томне видання, яке складатиметься з 7 серій.

Першу із них відкриває вміщена у 8 томах художня спадщина письменника. Далі йдуть переклади

і переспіви Куліша у п’ятьох томах. Наукова спадщина і публіцистика у дев’яти томах,

листування – у 10 томах, мистецька спадщина, спогади. Окрему однотомну серію становитиме

публікація дарчих написів, записних книжок та інших поміток Пантелеймона Куліша.

За первісним задумом мав це бути науково-видавничий проект Інституту критики «Відкритий

архів» за фінансової підтримки Українського наукового інституту Гарвардського університету.