Полетика Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

незалежну, чесну, непідкупну, віддану своїй справі, що нерідко було причиною

непорозумінь з чиновниками, які навіть домоглися звільнення Полетики. Лише втручання

імператриці Катерини змусило Медичну колегію поновити його на посаді.

ПЕРШИЙ ПРОФЕСОР, з статті «З історії присудження медичних вчених ступенів» на

meddiser.com

Напевно, не всі знають, що вперше вчений ступінь доктора почали присуджувати майже 900 років

тому. Тоді його присуджували богословам і юристам в Болонському університеті. З часом ступені

почали присуджуватися і в інших науках.

У Росії спочатку не було наукової медицини, а лікування здійснювалося народними методами.

Перші лікарі-іноземці з’явилися в Москві в кінці 15 століття. Значна кількість їх, переважно з

Англії, була запрошена за царювання Івана Грозного.

Першим росіянином, який удостоївся ступеню доктора медицини, був Георгій Дрогобич. Він

закінчив Краківський університет, де одержав в 1470 р. ступінь бакалавра, а в 1473 р. – ступінь

магістра. У 1476 р. в Болонському університеті Георгій Дрогобич після спеціальних іспитів

одержав ступінь доктора медицини і філософії. Вже 1481 року він стає професором Болонського

університету, а в 1481-1482 рр. навіть виконує обов’язки його ректора.

У самій Росії перший ступінь доктора медицини був присуджений німцеві І. Шрейберу (1742).

Першим російським професором став Іван Полетика, вихованець Київської академії (1754).

Цікаво, що першою відхиленою дисертацією в області медицини стала дисертація «Про рух крові

в легенях» О. П. Протасова, виконана під керівництвом Ломоносова. У протоколі, зокрема,

говорилося: «Дисертація Протасова побудована на невірних принципах, котрі суперечать

основним початкам механіки і анатомії. Автор прийшов до невірних висновків і бездоказово

відкинув докази відомих учених». Дисертація ця була знищена, а учений був вимушений писати

нову і на іншу тему («Анатомо-фізіологічне дослідження реакції шлунку на прийняту їжу»), яку

він успішно захистив одинадцять років опісля в Страсбурзі.