Балабанова Анжелика [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
БАЛАБАНОВА Анжеліка Ісаківна
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-італійський.
Політик. Діячка європейського соціалістичного руху. Перший радянський дисидент.
З поміщицької родини. Чоловік, М. Балабанов, – член Центральної Ради.
Народилася 1878 р. в м. Чернігові Російської імперії нині – адміністративний центр однойменної
області України).
Померла 1965 р. в м. Римі (Італія).
Навчалася в Брюссельському університеті (1897).
Була редактором італійської газети «Аванті» (1912-1914), помічником наркома іноземних справ
України (1918), секретарем Комінтерну (1919-1920), наставницею Беніто Муссоліні (???),
Учасниця ціммервальдського руху.
Виступала проти союзу італійських соціалістів з комуністами.
Перу нашої землячки належать книги «Ленін зблизька» і «Моє життя – боротьба. Мемуари
російської соціалістки».
Не знайшовши спільної мови з більшовиками, емігрувала (1922).
Що стосується особистого життя, то наша землячка після недовгого шлюбу розлучилися з
чоловіком (1897).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – Г. Плеханов, Х. Раковський, Б. Муссоліні, К. Цеткін, Л.
Троцький, Р. Люксембург, К. Радек, А. Бабель, В. Ленін, А. Грамші та ін.
***
НАЙСТІЙКІША – ВЛАДА ЛЮДОЇДІВ
, з політичного кредо А. Балабанової
Жодна влада не може бути стійкішою за ту, яка здатна знищити людське життя, не заплативши за
цей злочин.
З МЕНЕ ЛІПИЛИ «ВІНЕЦЬ РОДИНИ», зі спогадів А. Балабанової
У мене не було товаришів для ігор, мені не дозволялося відвідувати школу або грати з своїми
братами, які спілкувалися з іншими дітьми. У очах своєї матері я мала стати «вінцем родини».
Моє виховання було таким, щоб я відповідала своєму призначенню – шлюбу з багатою людиною,
дозвільному життю, для якого традиційне виховання і дотримання суспільної пристойності були
необхідною підготовкою. Хороші манери, мови, музика, танці і уміння вишивати – ось що
вимагалося від російської світської пані. У школі я могла б навчитися чомусь поганому від
«звичайних» дітей.
ЗАМОВНИК І ВИКОНАВЕЦЬ, з оцінки А. Балабановою В. Леніна і Г. Зіновієва
Мене здивував і навіть дещо потішив той факт, що деякі палкі революціонери так швидко стали не
лише хорошими чиновниками, але й хорошими бюрократами.
...Я відзначила..., що завжди, коли треба було здійснити якийсь нечесний фракційний маневр,
підірвати чиюсь репутацію..., Ленін доручав виконання такого завдання Зіновієву.
БУНТІВНИЙ ЕГОЇСТ, з оцінки А. Балабановою Б. Муссоліні
Радикалізм і антиклерикалізм Муссоліні – більше відгомін його раннього оточення і
віддзеркалення власного бунтівного егоїзму, ніж результат розуміння і переконаності. Його
ненависть до пригноблення не була тією безликою ненавистю до системи, яку розділяли всі
революціонери. Вона виникла з особистого відчуття приниженості і незадоволеності, з пристрасті
до самоствердження і з рішучості узяти особистий реванш.
ВІЧ-НА-ВІЧ З ГОРЕМ, зі спогадів А. Балабанової І. Арманд
Арманд педантично одягалася, як стовідсоткова більшовичка – завжди в одному й тому ж
суворому стилі. І як стовідсоткова більшовичка думала й говорила. Вона вільно володіла багатьма
мовами. І будь-якою з них дослівно цитувала Леніна.
...Не лише його (Леніна – авт. ) обличчя, але й уся фігура виражала такий величезний смуток (на
похороні І. Арманд – авт.), що я не насмілилася з ним привітатися, навіть найменшим жестом
привернути його увагу. Було ясно, що він хоче залишитися зі своїм горем віч-на-віч. Він неначе
зіщулився навіть, кепка майже закривала обличчя; очі, здавалося, тонули в сльозах, які він насилу
стримував. Наше коло рухалося, і він рухався вслід за людьми, не опираючись, немовби був
вдячний людському потокові, що ніс його все ближче до мертвого товариша.
НАВЧИЛА РОЗУМІТИ ПРЕКРАСНЕ, з кореспонденції К. Бондаренка «Українська мрія Беніто
Муссоліні»
У Швейцарії Анжеліка знайомиться з молодим, напівзлиденним соціалістом Беніто Муссоліні.
Ловелас і серцеїд, котрий мав неабиякі акторські здібності і схильність до авантюризму, Беніто
вразив Анжеліку. Між ними спалахнув роман, гідний пера великих письменників.
Муссоліні був на 5 років молодшим за Балабанову: їй було 35, йому – 30. Анжеліка була
всесторонньо розвиненою, її інтелект і ерудиція вражали всіх – навіть друга і опонента, такого ж
ерудита Володимира Леніна!
Роман не вичерпувався інтимними стосунками і яскравою пристрастю – він мав величезне
значення для майбутнього дуче саме в культурному сенсі. Балабанова – на думку багатьох
біографів Муссоліні – відкрила для Беніто світ культури та естетики. Вона навчила свого коханого
бачити і розуміти прекрасне.
...На початку Першої світової війни між Анжелікою і Беніто стається сварка, і їхні
шляхи розходяться.
САМА НЕ МАЛА ПОЧУТТЯ ПРЕКРАСНОГО, з оцінки М. Сарфатті А. Балабанової
Рятівна благодать гумору повністю обійшла її. Але ще більшою мірою у неї було відсутнє відчуття
прекрасного. І це її щастя! Інакше вона стрибнула б в найближчий колодязь.
ЖАЛЮГІДНИЙ БОЯГУЗ, з статті К. і Т. Єнків «Приватне життя Гітлера, Геббельса, Муссоліні»
На думку Балабанової, Муссоліні був нервовою, надзвичайно збудливою, жалюгідною, схильною
до богохульства людиною, мстивою, нарочитим ледарем, який погано одягався, ненавидів фізичну
працю і інтелектуалом, котрий гордився собою. Він постійно скаржився на здоров’я, хвалячись
одночасно своєю силою. Анжеліка припускала, що за цим помітним, самовпевненим фасадом
може ховатися боязка, невпевнена в собі людина...
Коли вона вперше розмовляла з ним, у неї склалося враження, що вона ніколи в житті не бачила
«жалюгіднішої істоти. Не зважаючи на величезну щелепу, озлоблення і неспокійний блиск його
чорних очей, він складав враження людини украй боязкої. Навіть слухаючи мене і при цьому
торсаючи нервовими руками великий чорний капелюх, він, здавалося, був стурбованіший своїм
внутрішнім кипінням і найменше прислухався до того, що я говорила».
Але в той період він Анжеліці подобався, хоча пізніше вона зненавиділа його за зраду соціалізму.
ІДЕАЛАМ РІСОРДЖІМЕНТО НЕ СИМПАТИЗУВАЛА, з розвідки Л. Мізеса «Бюрократія.
Запланований хаос»
Коли в 1911 році Італія почала велику серію воєн підступним нападом на Туреччину, Муссоліні
організовував люті демонстрації проти відправки військ до Лівії. ... Тепер, в 1914 році, він
відкинув війну проти Німеччини й Австрії як війну імперіалістичну.
Тоді він був ще під впливом Анжеліки Балабанової. Пані Балабанова посвятила його в тонкощі
марксизму. Для неї поразка Романових означала куди більше, ніж поразка Габсбургів.
Вона не симпатизувала ідеалам Рісорджіменто.
ДОЗВОЛЯЛА СЕБЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ, з статті Л. Моковкіна «Досвід комуністичної
глобалізації»
Після перемоги революції в Росії Ленін з тужливим виразом обличчя (не сардонічним) сказав:
«Товаришу Анжеліка, невже життя вас нічому не навчило?» Це була відповідь на обурення
Балабанової застосовування провокаторів в ЧК. Більшовики «використовували метод природного
відбору навпаки, вибираючи собі людей для співпраці не за їх позитивними, а за їх негативними
якостями тому, що такими людьми легше маніпулювати» – уже розуміючи це, Балабанова
продовжувала дозволяти експлуатувати свій міжнародний авторитет і талант спілкування з
масами.
ПРОВОКАЦІЯ НЕ ВДАЛАСЯ, з дослідження Л. і В.Хейфеців «Мексиканська авантюра
Радянського уряду в 1919 році»
12 квітня п. Вільярдо запросили до 2-го Будинку Рад, (раніше – готель «Національ») в
Мисливському Ряду в номер, який займала Товариш Анжеліка Балабанова, секретар III-го
Інтернаціоналу. ...У багато прибраній вітальні Анжеліка Балабанова прийняла гостей – п. Блідіна,
Грузенберга, Кантаровича, тов. Мілкича представника Сербських комуністів в Росії, п. Вільярдо і
службовця комісаріату – завідувача упаковкою посилок.
Подали «five о clock» у вельможному севрському посуді. Французькою велися великосвітські
розмови, котрі постійно переривалися телефонними дзвінками...
...Банкноти перераховані перед п. Вільярдо, зашиті в особливе полотно і завірені печаткою
консульства.
...Балабанова ...запрошує п. Вільярдо завітати до неї об 11 ч. ночі. Зацікавившись, п. Вільярдо
з’явився...
– Товаришу! – вигукнула Балабанова, – даруйте, але я маю піти на півгодини до Кремль до
Володимира Ілліча. Прошу Вас зачекати. Бачите мою довіру. Тут, на столі, секретна
кореспонденція III Інтернаціоналу, і я на півгодини довіряю її вам і сподіваюся, що ви виявитеся
лицарем.
Пан Вільярдо залишився один в напівкабінеті, напіввітальні. Як навмисне поверх лежала тека:
«Справа представника III Інтернаціоналу в Америці товариша Грузенберга». Вільярдо зрозумів,
що це прийом і що за ним стежать.
Через півгодини Балабанова повернулася і, поговоривши з нею про Мексику, п. Вільярдо пішов.
КОЛИ ЄДИНА МЕТА – НАЇСТИСЯ, з статті Е. Гофера «Роль відступників у справах Божих»
Бідняк на межі голодної смерті живе цілеспрямованим життям. Відчайдушно боротися за харч і
дах – значить бути цілковито вільним від почуття безцільності власного життя. Цілі тут абсолютно
конкретні й близькі. Кожна їжа – це вже осягнення мети; лягти спати з наповненим шлунком – вже
тріумф; кожна несподівана знахідка – вже чудо. Навіщо таким людям висока натхненна мета, яка б
надала їхньому життю сенсу й гідності? Від спокуси масового руху вони захищені немовби
імунітетом.
Анжеліка Балабанова описує вплив крайнього убозтва на революційний запал знайомих
революціонерів, що з’їхалися до Москви в перші дні більшовицької революції: «Я бачила
чоловіків і жінок, що ціле життя присвятили служінню ідеям і радо відмовилися від матеріальних
благ, від незалежності, від особистого щастя, родини – все заради того, щоб реалізувати свої
ідеали, цілковито захоплених вирішенням питання холоду й голоду».
Там, де люди працюють від зорі до зорі заради хліба насущного, вони ні на що не ображаються й
ні про що не мріють. Одна з причин нереволюційності китайських мас корениться в тому, що в
Китаї для найелементарнішого існування необхідні неймовірні зусилля. Інтенсивна боротьба за
існування робить людей радше статичними, ніж динамічними.
Последние комментарии
3 часов 31 минут назад
3 часов 39 минут назад
3 часов 48 минут назад
3 часов 54 минут назад
5 часов 23 минут назад
5 часов 26 минут назад