Навіщо. What For [Марія Старожицька] (fb2) читать постранично


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


To Anastasiia Starozhitska

This-Girl-Who-Asks-Questions

Wants to have no doubt

Whether her love will manage

To save those whose names she cries out.


This does look like a prayer,

This-Girl-Who-Asks-Questions

Eagerly waits for the daybreak

Every night where the battle rages.


Tea? No, better to someone else.

A gas mask? I do have a scarf…

It seems she is whispering verses

While the fire scorches the ground.


This-Girl-Who-Asks-Questions

Remembers everyone from the barricade:

The-Elder-Who-Greets-You-With-Gestures,

The-Guy-Who-Composes-Lays.


Shots, downpour of metal, blasts,

Adrenalin in the combat drive…

Maybe everyone will survive

Because she is on guard?


This-Girl-Who-Asks-Questions

Doesn’t have a definite answer.

She just loves, she loves sternly

Everyone … like there’s no more chance.


4 February 2014

Анастасії Старожицькій

Дівчина-Та-Що-Ставить-Питання

Хоче дізнатися достеменно,

Чи убезпечить її кохання

Перерахованих поіменно.


Це виглядає наче молитва -

Дівчина-Та-Що-Ставить-Питання

Просто щоночі отам, де битва,

Ревно очікує до світання…


Чаю? Ні, дякую, краще іншим.

Маску від газу? Та в мене хустка…

Тихо шепоче, здається, вірші,

Доки вогонь випалює пустку.


Дівчина-Та-Що-Ставить-Питання

Згадує кожного з барикади -

Діда-в-Якого-Смішні-Вітання,

Хлопця-Який-Складає-Балади.


Постріли, вибухи, скалок зливи,

Адреналін в бойовім азарті…

Може, тому, що вона на варті,

Всі і лишаються невразливі?


Дівчина-Та-Що-Ставить-Питання

Певної відповіді не має,

Тільки кохає, люто кохає

Кожного-кожного… як востаннє


4 лютого 2014 року

***

Under cobbles, green grass hid itself during winter…

They took out the pavement, and saw this miracle there.

Though suppressed, nevertheless it was living:

It was bright, green and fresh, undisturbed and tender.


So it happens, in the February chill people have spring.

They look into it, they dive deep into it until they reach summer

Where a horn made of wood on a mountain trail is a hummer

And you only have to rouse the country from sleep.


But before this arrives, barrels foster infernal fire of wood,

And the guards of Maidan are instructed to look in the eyes

As the friends’ eyes reflect this winter grass mood

While cobbles around are covered with red spots of blood.


8 February 2014

***

Під бруківкою взимку ховалась зелена трава…

Вибивали каміння, а там - ось така дивовижа,

Як її не давило, таки залишилась жива,

Недоторканно-ніжна, яскрава, смарагдово-свіжа.


І тепер, у лютневий мороз, люди мають весну,

Зазирають у неї, пірнають углиб, аж до літа,

Де на тихому плаї тонесенько грає трембіта,

І лишилося тільки збудити країну від сну.


А до того - пекельно палають у діжках дрова,

В охорони Майдану дивитися в очі вказівка,

Бо в очах у своїх – ця зимова зелена трава,

А навколо - з червоними цятками крові бруківка


8 лютого 2014 року

To Tina Peresunko

The girl was collecting goose feathers for such a long time,

Pulling them out of the pillow, for sleep is impossible

When every instant right here, right in your yard

From near your house cannons are firing in volleys.


This is the sort of acoustics you have in the capital:

Explosions and shots are better heard from afar.

Long as an eagle’s, here’s a feather.

It seems there is silence? No, still blasts there are.


Then, when at last she had a whole pile of those feathers

She finished with making soft, white wings for herself;

And she went on a flight, you know, to escape waiting,

And she flew high above over the battle.


Those who saw her thought this was an angel from heaven:

Their white guardian during the darkest mess,

And they were victorious, just like this should have happened;

Alive, by the sunrise they did come out of hell.


And now the wings are so dirty, she’s crying, she’s bitter:

You won’t be able to wash out the burnt rubber of tyres…

…The white guardian angel is drying, spread on the heater;

The angel will take off again for a night flight.


10 February 2014

Тіні Пересунько

Дівчина довго збирала гусяче пір`я,

Видирала з подушки, бо як же ночами спати,

Коли весь час вже прямо тут, на подвір`ї,

Попід будинком залпами б`ють гармати.


Це ось така акустика у столиці:

Вибухи, постріли краще чути чимдалі.

Ось так пір`їна – довга, немов з орлиці,

Стихло, здається? Ні, ще гупає далі.


Потім, коли зібрала його багато,

Білі-пухнасті крила собі зробила -

І полетіла, тільки би не чекати,

І понад боєм високо пролетіла.


Той, хто помітив, вирішив – янгол з неба,

В місиві чорнім його охоронець білий,

І у двобої вистояв так, як треба,

І вже під ранок вийшов із пекла цілий.


Дівчина плаче – ну і бруднющі крила,

Палену гуму чисто не відіпрати…

… На батареї сушиться янгол білий,

В ніч доведеться янголу вилітати.


10 лютого 2014 року

To Sashko Kapinos and Olenka Kotlyar

He is from the Heavenly Hundred, he was buried and lamented after

And she's left behind having never become his wife...

Passers-by do not see how behind her self-knitted scarf

Her naked heart is beating like a birdie.


The bullet had hit him right where it was meant to hit, no mercy, and with a hint:

Dreams are helpless against iron and gunpowder.

An ace sniper always chooses romantic ones as his targets

When selecting offerings to his merciless Moloch.


Four young boys, and the littlest, the Dad's little daughter:

This same shot killed all their children at once;

And the mountain hut with cherry orchard is smashed.

His helmet was in a protective color but could not protect him.


She's still looking for the witnesses of this frightening story:

The one who stood next to him when he fell died himself the next night.

Were there photos or films, you could at