Шпигачки та інші віршовані тексти [Григорій Федорович Квітка-Основ`яненко] (fb2) читать постранично, страница - 2

нас розлучає.

(Далі співають одночасно)

Василь.

Маласю моя!

На мене надійся.

Нема того на світі,

Хто б нас розлучив!

Мелашка.

Василечку мій!

Я не надіюсь.

Нема того на світі,

Хто б нас з'єдинив.

Другий дует Мелашки і Василя

Мелашка.

Тут лихо не біда! Б'ють мене за тебе!

Прошу тебе ласкою: не ходи до мене!

Василь.

Таки буду ходити, таки буду любити,

Бо не можна без тебе на світі жити.

Мелашка.

Я боюсь. Скоро батько ввійде.

Василь.

Нехай сюди прийде,

У ніг його лежатиму,

Слізьми обливатиму

І жалібно прохатиму.

Василь и Мелашка (разом).

Нехай батько ввійде,

Нехай сюди прийде.

У ніг його лежатиму,

Слізьми обливатиму

І жалібно прохатиму.

Мелашка.

Не розлучай нас, тату рідний!

Дай пожити мені, бідній!

Василь.

Не пий, не пий нашої крові;

Не розривай щирої любові,

Худобу всю собі озьми.

Мелашка.

Без неї щасливі будем ми.

(Разом.)

Нема біди,

Нема нужди,

Де щирая любов.

Дасть нам радість,

Дасть нам щастя

Наша вірная любов.

Перша пісня дячка Тимофтія Книшевського

Люблю тя, друже мой, паче себя!

Нє віжу тєбя, трачу сєбя.

Скорбь зді прелютая вік вікуєт;

Воздух любовний кровь волнуєт.

Лютия страсті мя разжизают,

Желанія тяжкі дух раздувают.

З очей сладчайшіх пролєй согласность

І совокупно вступімо в брачность.

Терцет Книшевського, Мелашки і Василя

Книшевський.

О вкуснєйшая паче кутіі!

Внємлі слова моі!

На тя гляжу,

Ти мя разіш.

Тєбі скажу:

Прєлєстєн книш.

Скажу не в сміх,

Прєславна ковбаса,

Но паче сіх

Сіяєт твоя краса!

Дай дєсніцу – сочєтаймося;

Дай уста – облобизаймося.

Мелашка.

Чи ви сказилися, чи що?

І мелете не знати що!

Василь (стоячи в сторонці).

Бач, пан дяк наш куди гне!

Його лихо не мине:

Почастую тусанами,

По-по-по-б'ю кулаками.

Книшевський.

Нє ізиду от вас,

Поки не облобизаю;

За тє ж вам проспіваю

Псальму на шєстий глас.

Уста давай!.. (Кидається до неї.)

Мелашка (захищаючись).

Ой лишечко! Ай-ай-ай!

Василь (кидається між ними).

А що се ти задумав, дяче?

А геть, кажу тобі, відсіль!

Мелашка (крізь сльози).

Оборони мене, Василь!

Книшевський (виходячи зі здивування).

Агарянін! Іскаріот ти пачє!

Ти дав мєні поносного товчка

І нє почтив стихарного дячка!

Василь.

Ти її перелякав!

Книшевський.

Єрєтику я не внимаю.

Мелашка.

І руки всі помняв.

Книшевський.

Сочєтатися жєлаю.

Василь.

А зась! Не знаєш?

Книшевський.

Вотщє стращаєш.

Мелашка.

Не буде сього зроду.

Книшевський.

Я полімінія отдам.

Василь.

З головою кину в воду.

Книшевський.

Анафтємі прєдам.

(Далі всі троє співають одночасно).

Василь (захищає її).

Геть, кажу тобі, відсіль.

Бач, вона від тебе плаче.

З головою кину в воду.

Повісся з ним і вдавися сам.

Мелашка (обороняючись).

Оборони мене, Василь!

Геть від нас, мерзенний дяче!

Та не буде сього зроду,

Щоб вам досталася. Цур вам.

Книшевський (кидаючись до Мелашки).

Гнушаєшся мя ти ль?

Агарянін!