Шпигачки та інші віршовані тексти [Григорій Федорович Квітка-Основ`яненко] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Іуда пачє.
А я імінія нє дам.
І анафтємі прєдам.

Друга пісня Книшевського


На ся уповаю,
Її пропітаю,
Бо їрмолой знаю,
Прескладно читаю
І сладко співаю,
Устав понімаю,
Хаптуру собіраю;
За рождєніє,
За крєщеніє,
За обручєніе,
За совокуплєніе,
За очищєніе,
За погрєбєніє,
За поміновєніє,
За освящєніє,
За всякоє молєніє.

Квартет Мелашки, Охріма Стовбира (її батька), Книшевського і Василя


Мелашка (до батька).

Батьку мій ріднесенький!
Голубе сизесенький!
Що ж оце ти робиш?
За що мене топиш?
Зжалься ти над долею моєю!

Стовбир.

Хочу, щоб була ти попадею.

Мелашка.

Не довго поживу, вже вірно знаю!

Стовбир.

Аби вмерла попадею,
Зато гарно поховаю.

Мелашка.

Зжалься, тату, на моє горе!

Книшевський.

Сльози, суєта, жітєйскє морє.

Мелашка (Книшевському).

Кажу, що я не буду вас любити.

Книшевський.

Не мені о сім тужити.
Нам дом потрєбно созідаті,
Хаптуру відусіль я буду собіраті
І з мертвого, з живого драти,
А ти пойдьош по сєлу сноваті
Із края в край.
Наберемо,
Навеземо,
І буде в домі нашем рай.

Мелашка.

Як без любові, то і жисть не та.

Книшевський.

Хаптура благо; любовь же суєта.

Стовбир.

А мені якая буде честь:
Онде, скажуть, он попівський тесть!

Книшевський.

О коль сльозно смотріти,
Єгда родниі діти
Батька не вважают,
Іх вєлінью нє внімают.

Стовбир.

Я на сльози не гляжу.
Давай людей,
І рушники я пов'яжу.

Книшевський.

Розумно, єй-жє-єй!

Василь (до Стовбира, на колінах).

Ой згляньте на мою біду!
Мелашку за мене віддайте,
Коли ж не віддасте, то знайте:
За очима світ піду!

Стовбир (регоче).

От налякав небога!
Дурневі туди й дорога.

Книшевський.

От налякав небога!
Дурневі туди й дорога.

Мелашка.

Коли Василя рішуся,
Повішуся або втоплюся.

Стовбир.

Посміється тобі усяк.

Книшевський.

Будь я бєстія! єй так!

(Далі всі четверо співають одночасно).

Василь.

Мене з тобою розлучають,
Нехай же знають:
За очима світ піду!


Книшевський.

Прожени його відсіль,
Нехай же нам він не мішає.

Мелашка.

Мене з тобою розлучають,
Нехай же знають:
Я смерть собі найду.

Стовбир.

Геть же, геть від нас, Василь!
Ти нам тільки тут мішаєш.

(Далі знов співають нарізно по черзі).

Василь.

Я з місця не піду,
Тут смерть собі знайду.

Стовбир.

Так геть же, вон із нашой хати!
Чи довго ж се тобі казати?

Книшевський.

Будь я бестія! Прогнати
Фарисея з нашой хати.

(Далі – знов усі співають одночасно).

Василь.

Мене з тобою розлучають!
Нехай собі вони се знають:
Я за очима світ піду.

Мелашка.

Мене з тобою розлучають!
Нехай собі вони се знають:
Усюди смерть собі знайду!

Книшевський.

Доколи нас вони смущають?
Вареники вже простивають.
Жени єретика із хати.

Стовбир.

Та як мені вже досаждають!
Хіба вони мене не знають?
А вон, Василю, вон із хати!



З малоросійської опери в трьох діях «Бой-жінка»


№ 1 (Перша пісня