Бланкі поспішає на допомогу [Мері Блер] (fb2) читать постранично
[Настройки текста] [Cбросить фильтры]
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (9) »
Мері Блер Бланкі поспішає на допомогу
А ти віриш у дива? Так? Тоді одного разу до тебе неодмінно прилетить чарівний захисник! Адже ці милі крилаті звірятка завжди приходять на допомогу тим, хто вірить у диво… Історії про добрих i вірних, сміливих i веселих ферiґардiв чекають маленьких читачів на сторінках цих чудових книжок.
Розділ 1. Несподіване знайомство
З краєчку білої хмари сиділо щеня з маленькими крильцями. Воно сумно зітхало й бовтало лапками, а його м’яку білу шерсть роздував вітерець. «Хіба в цуценят бувають крила?» — запитаєте ви. Звісно, у звичайних цуценят їх немає, а ось у чарівних… Виявляється, у кожної живої істоти є захисник. Ці добрі чарівні тварини приходять на допомогу в скрутну хвилину, а називають їх феріґардами. Щеня Бланкі, — саме так звали нашого захисника, — було справжнім вертуном. Воно полюбляло літати серед хмар і ловити зубами сніжинки. Але сьогодні в Бланкі був дуже невдалий день. Йому доручили захищати величезного бульдога Барка. Але цей Барк весь час потрапляв у всілякі халепи. І не дивно, адже в нього був доволі поганий характер. Ось і сьогодні Барк порвав сумку листоноші, пом’яв сусідську клумбу та з’їв котлету з тарілки господаря. Бланкі намагався перешкодити Барку, але що могло вдіяти маленьке, хоч і чарівне щеня з величезним забіякою? Барка покарали, і тепер він сидів на ланцюгу. Покарали й Бланкі — за те, що не вберіг свого підопічного. Малюка відсторонили від виконання обов’язків феріґарда на цілісінький тиждень! І тепер він вештався без діла й дуже сумував. — Ох, — зітхало чарівне щеня. — Ну що за пес? Був би в мене такий добрий господар, я б ніколи не вередував. Малюк мріяв бути звичайним собакою. Йому так хотілося, щоб маленький господар грався з ним і пестив за вушком… Бланкі вирішив, що час зайнятися чимось корисним і полетів на землю. Пролітаючи повз один будинок, він помітив дівчинку, яка сиділа біля вікна. Вона була такою сумною, що, здавалося, ось-ось заплаче. Бланкі стало цікаво, чим вона так засмучена. Раптом до кімнати ввійшла мама дівчинки. Вона обняла доньку й поцілувала в маківку. — Доню, не треба так засмучуватися. Тато скоро повернеться. Він полетів у відрядження, але ти й оком не встигнеш змигнути, як він буде вдома. Дівчинка нічого не відповіла, а тільки уткнулася обличчям в складені на підвіконні ручки й заплакала. Мама важко зітхнула й вийшла з кімнати. Але Бланкі не міг кинути дитинку саму. Щеня опустилося на підвіконня перед дівчинкою й тицьнулося своїм маленьким мокрим носом їй у руку. Дивно, але дівчинка здригнулася й подивилася прямісінько на Бланкі! — Ой! — скрикнуло щеня. — Здається, вона мене бачить! — Ти вмієш говорити? — запитала дівчинка в Бланкі. — Ой! Вона мене ще й чує! — від несподіванки щеня злетіло й перекинулося в повітрі. Від цього очі дівчинки ще більше розширилися з подиву. Вона майже не ворушилася, Бланкі й собі завмер. — Будь ласка, не відлітай! — прокричала дитина, витираючи сльози. — Залишися зі мною! Я тебе не ображу. Обіцяю! Бланкі з побоюванням приземлився на підвіконня. Раніше ані люди, ані тварини не могли його бачити. Що ж змінилося? Щеня не знало. — Хто ти? — запитала дівчинка й обережно, одним пальчиком, погладила блискуче крило цуценяти. — Я феріґард, захищаю тварин і діток від усяких лих. Мене звуть Бланкі. А тебе як звати? — Я Марта. А що ти тут робиш? — Я побачив, що ти сумуєш, і вирішив тебе розрадити. Пограймося разом, — запропонував Бланкі. — Чудова ідея! — зраділа Марта. Щеня влетіло до кімнати й закружляло навколо люстри. Побачивши невеликий червоний м’ячик, Бланкі спікірував на нього й обережно взяв зубками. Мотнувши головою, щеня кинуло м’яч Марті. Дівчинка його зловила й заповзялася кидати цуценяті. Бланкі завжди мріяв погратися в м’яча, тому був по-справжньому щасливий. Дівчинка із цуценям так розвеселилися, що не помітили, як настав час обідати. — Марто, нумо їсти, — покликала дівчинку мама. Вона зазирнула до кімнати. Бланкі завмер у повітрі, боячись, що його помітять. Але мама дівчинки подивилася на дочку крізь цуценя: — Я ж просила тебе не гратися м’ячем у кімнаті. Ну добре, іди швидше їсти. Марта кинула на Бланкі переляканий погляд. — Тепер ти відлетиш? І більше ніколи не повернешся?.. — голос дівчинки здригнувся. — Твоя мама не бачить мене. Тож на деякий час я, напевно, можу залишитися. Тим більше що я вільний весь наступний тиждень, — засміявся Бланкі. Він уперше був радий тому, що його покарали. — Тільки будь обережною. Твоя мама не повинна помітити, що ти зі мною говориш. Раптом вона подумає, що з тобою щось не так? Марта з Бланкі зареготалися й укупі вирушили на кухню.Розділ 2. Дружба
Цілісінькі вихідні Марта й Бланкі не розлучалися. Вони все робили- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (9) »
Последние комментарии
15 часов 15 минут назад
21 часов 38 минут назад
21 часов 46 минут назад
22 часов 14 минут назад
22 часов 18 минут назад
22 часов 18 минут назад