Білосніжка та семеро гномів [Брати Грімм] (pdf) читать постранично

Á

²Ë ÎÑͲÆÊÀ
ÒÀ Ñ Å Ì Å Ð Î Ã Í Î Ì ² Â

B

одній маленькій країні жила королева дивовижної вроди.
Королева дуже хотіла мати донечку, і, певно, мрію її підслухали добрі
чарівниці, бо незабаром у неї й справді народилася маленька дівчинка.
Однак коротким було щастя королеви: лише один раз узяла вона свою
донечку на руки, глянула на неї, прошепотіла:
— Люба моя Білосніжко, — та й померла.
За якийсь час король оженився знову. Нова королева була непогана
на вроду, от лише душу вона мала чорну та злу. Ніколи ще не було
в королівстві такої лихої жінки, як мачуха Білосніжки.
Спливали роки. Краса королеви не в’янула, але поряд з нею
підростала Білосніжка. Дівчину любили всі — не тільки
за вроду, а й за добре серце. Одна лише королева(мачуха
ненавиділа її, і що далі, то дужче. Вона страшенно боялася,
що Білосніжка підросте і стане найвродливішою в коро(
лівстві. Мачуха робила все, щоб краса принцеси зів’яла.

1

2

Білосніжка порала найчорнішу роботу, одягалася в саме лахміття
і жила разом зі слугами. Королева як могла принижувала принцесу,
однак, ж ивучи в бруді й тяжко працюючи, дівчина з кожним днем
усе гарнішала, і всі те бачили.
Юна Білосніжка мріяла про прекрасного принца, який забере її
колись від жорстокої королеви до свого кришталевого палацу...
І ось, нарешті, настав день, що його так боялася королева. За звичкою
вона запитала своє чарівне дзеркальце:
Дзеркальце, скажи мені:
наймиліша я чи ні?

3

Дзеркало завжди казало правду, тому
цього разу відповіло зовсім не так,
як звичайно.
Воно трохи помовчало і мовило:
Чудове, як завше, обличчя твоє,
але в королівстві миліша вже є:
чарівна у неї усмішка,
звати її — Білосніжка!

4

З великої люті обличчя королеви поблідло, як сметана. Вона вибігла
з королівських покоїв і звеліла покликати свого вірного мисливця.
— Заведи принцесу в ліс і вбий її! — наказала вона. — А її серце
принесеш мені ось у цій скриньці!
Що мав робити мисливець! Хоч який він був жорстокий, але йому теж
було шкода прекрасної і доброї Білосніжки. Він так лагідно заговорив
до неї, що дівчина пішла з ним без жодного страху...
Як гарно було в зеленому лісі!.. Не знаючи, що на неї чекає, принцеса
радісно бігала поміж дерев, зривала фіалки і наспівувала пісеньки.
Коли мисливець п обачив, як вона тішиться, у нього раптом прокинулася
с о в і с т ь . В і н н е в и т р и м а в , у п а в п е р е д д і в ч и н о ю н а к о л і н а і все їй розповів.
Він попросив Білосніжку тікати в ліс і ніколи не вертатися до палацу.
Дорогою мисливець уполював якесь звірятко, вийняв з нього серце
і віддав його королеві. О, як зраділа вона, що її наказ виконано!
Проте вся казка була ще попереду...

5

А тим часом бідолашна дівчина залишилася сама(самісінька в дріму (
чому лісі. Їй пригадалися страшні казки, і вона побігла наосліп, нічого
не бачачи від сліз. Довго бігла принцеса, аж доки, знесилена, впала
на землю. Її серце билося так, ніби хотіло вирватися з грудей...
І раптом темний ліс почав оживати. Лісова малеча — зайченята,
білочки, пташки з цікавістю наблизилися до незвичайної гості.
Білос ніжка з вела очі і... мимоволі у с міхну лас я.
Побачивши таку гарну усмішку, звірята зібралися довкола дівчини.
За хвильку вони вже зовсім її не боялися.

Раптом пташки жваво запурхали, мовби хотіли щось їй показати.
Принцеса підвелася й пішла за ними. Звірята бігли слідом,
а дивовижна гостя йшла поміж них, обійнявши лісову козульку.
Іти довелося дуже й дуже довго... Аж раптом перед ними відкрилася
сонячна лісова галявина, оточена високими деревами. На тій галявині,
як у гніздечку, стояв прегарний будиночок.
— Ой, який чудовий! Просто, як лялечка!.. — захоплено сплеснула
в долоні Білосніжка.
Перед будиночком дзюркотів струмок, через який було перекинуто
дерев’яний місточок. По ньому Білосніжка перебігла до будиночка.
Спочатку вона зазирнула у віконце, але побачила там тільки гору неми (
т и х ч а ш о к т а м и с о ч о к . Н а с т і л ь ц я х л е ж а л и б р у д н ю щ і ш т а н ц і й сорочки,
а на мебля х було с т ільки пилюки, що хоч бери й пиши по ній пальцем.
«Напевно, тут живуть діти, у яких немає мами, — подумала Білосніжка. —
Що ж, доведеться мені тут гарненько все поприбирати».
Білосніжка відчинила дверцята і разом зі своїми лісовими друзями
увійшла в будиночок.

6

7

Відшукавши за шафою стару мітлу, вона не гаючись підмела кімнату
і помила ув ес ь пос уд . Зв іря т а д опомагали я к могли: хтось витрушував
килимки, а хтось витирав пилюку.
П о т і м Б і л о с н і ж к а п о з б и р а л а б р у д н и й о д я г і в и п р а л а й о г о , — ви ж
пам’ятаєте, що вона змалечку звикла до праці і все вміла робити
сама... А тоді принцеса разом із звірятами затопила в печі і приставила
до вогню великий казанець юшки.
Невдовзі страва забулькотіла і смачно запарувала.
— А тепер, — сказала дівчина, — підемо поглянемо, що там