В целом средненько, я бы даже сказал скучная жвачка. ГГ отпрыск изгнанной мамки-целицельницы, у которого осталось куча влиятельных дедушек бабушек из великих семей. И вот он там и крутится вертится - зарабатывает себе репу среди дворянства. Особого негатива к нему нет. Сюжет логичен, мир проработан, герои выглядят живыми. Но тем не менее скучненько как то. Из 10 я бы поставил 5 баллов и рекомендовал почитать что то более энергичное.
Прочитал первую книгу и часть второй. Скукота, для меня ничего интересно. 90% текста - разбор интриг, написанных по детски. ГГ практически ничему не учится и непонятно, что хочет, так как вовсе не человек, а высший демон, всё что надо достаёт по "щучьему велению". Я лично вообще не понимаю, зачем высшему демону нужны люди и зачем им открывать свои тайны. Живётся ему лучше в нечеловеческом мире. С этой точки зрения весь сюжет - туповат от
подробнее ...
начала до конца, так как ГГ стремится всеми силами, что бы ему прищемили яйца и посадили в клетку. Глупостей в книге тоже выше крыши, так как писать не о чем. Например ГГ продаёт плохенький меч демонов, но который якобы лучше на порядок мечей людей, так как им можно убить демона и тут же не в первый раз покупает меч людей. Спрашивается на хрена ему нужны железки, не могущие убить демонов? Тут же рассказывается, что поисковики собирают демонический метал, так как из него можно изготовить оружие против демонов. Однако почему то самый сильный поисковый отряд вооружён простым железом, который в поединке с полудеманом не может поцарапать противника. В общем автор пишет полную чушь, лишь бы что ли бо писать, не заботясь о смысле написанного. Сплошная лапша и противоречия уже написанному.
МОРІН: Сподіваюся, що таки ні.
МЕҐ: Морін, не смердить. Клянуся.
Морін повертається до каші. Пауза.
МЕҐ: Морін, радіо не дуже голосно?
МОРІН: А що, тобі голосно?
Морін сердито вимикає радіо. Пауза.
МЕҐ: Усе одно по ньому нічого нема. Якийсь тип співає нісенітниці.
МОРІН: Ти ж сама захотіла настроїти на цю станцію.
МЕҐ: Тільки заради ірландської музики й отого, як ти там на нього кажеш.
МОРІН: Пізно тепер жалітися.
МЕҐ: Я ж не заради цих нісенітниць хотіла настроїти.
Пауза.
МОРІН: Це не нісенітниці. Це ірландська мова.
МЕҐ: Мені воно як нісенітниці. Чого б їм не говорити англійською, як люди?
МОРІН: А чого це їм говорити англійською?
МЕҐ: Щоб знати, що вони кажуть.
МОРІН: Ти в якій країні живеш?
МЕҐ: Га?
МОРІН: Ти в якій країні живеш?
МЕҐ: У Ґолвеї.
МОРІН: Ґолвей — графство, а я питаю про країну.
МЕҐ: О-о...
МОРІН: Ти в Ірландії живеш!
МЕҐ: В Ірландії.
МОРІН: То чого ж це в Ірландії мають говорити англійською?
МЕҐ: Я не знаю, чого.
МОРІН: В Ірландії треба розмовляти ірландською.
МЕҐ: Отож.
МОРІН: Га?
МЕҐ: Га?
МОРІН: «Говорити англійською в Ірландії».
Пауза.
МЕҐ: От тільки де ти зі своєю ірландською знайдеш роботу в Англії? Ніде.
МОРІН: От у цьому і вся суть.
МЕҐ: У цьому, Морін?
МОРІН: Якби англійці не відібрали в нас нашу мову, нашу землю, і наше Бог-знає-що, то хіба ми мусили б їздити до них випрошувати роботу й милостиню?
МЕҐ: Думаю, саме в цьому вся суть.
МОРІН: Бо вона саме в цьому.
МЕҐ: Америки це теж стосується.
МОРІН: Що «Америки теж стосується»?
МЕҐ: Якби тобі довелося просити милостиню в Америці, то ірландська мова теж тобі не пригодилась би. Просила б англійською!
МОРІН: Хіба це не та сама причина?
МЕҐ: Я не знаю, та чи не та.
МОРІН: Виховувати в дітей думку, що все, на що вони здатні — випрошувати милостиню в англійців і янкі. Оце і є самісінька суть і причина всього.
МЕҐ: Може, й так.
МОРІН: Авжеж так, бо це правда.
Пауза.
МЕҐ: Якби мені довелося просити милостиню, то вже краще в Америці, ніж в Англії, бо в Америці хоч сонця більше. (Пауза.) Чи це тільки так кажуть, що там краща погода? Морін, може, це брехня?
Морін ляпає вівсянки на тарілку й подає Меґ; одночасно говорить.
МОРІН: Ти стара й дурна, сама не тямиш, що мелеш. Закрий рота і їж свою вівсянку.
Морін іде назад мити в раковині каструлю. Меґ кидає погляд на вівсянку й звертається до Морін.
МЕҐ: Ти забула дати мені чаю!
Морін хапається за краї раковини, нагинає голову, роздратована, потім тихо, помітно стримуючись, набирає в чайник води, щоб зварити матері чаю.Пауза.Меґ поволі їсть і говорить.
МЕҐ: Морін, ти, як їздиш, нікого не зустрічаєш? (Нема відповіді.) Ні, не в такий день, як сьогодні. (Пауза.) Але ж ти, Морін, ні з ким не вітаєшся, і це твоя біда. (Пауза.) Хоч з деякими людьми краще не вітатися. Один тип узяв і вбив бідну стару жінку в Дубліні — а він її навіть не знав. У новинах про це передавали, ти чула? (Пауза.) Задушив — а він її навіть не знав. З такими, як він, краще не говорити. Таких, як він, краще уникати.
Морін приносить Меґ чай, потім сідає за стіл.
МОРІН: А я б хотіла з таким познайомитися, і привести його додому — якщо він любить убивати старих жінок.
МЕҐ: Морін, негарно так говорити.
МОРІН: Негарно, кажеш?
Пауза.
МЕҐ: Чого б йому ото їхати сюди аж із Дубліна? Це йому не по дорозі.
МОРІН: Він би приїхав заради радості спілкування зі мною. А вбити тебе — це був би йому бонус.
МЕҐ: Тебе б він убив першу.
МОРІН: Я була б не проти, якби точно знала, що зразу після цього він замордує тебе. Порубає великою сокирою, відрубає твою дурну стару голову і наштрикне на кілок. Тоді я не проти бути першою. О, я тоді з радістю була б перша. Не колотила б більше «Комплену», не варила б вівсянки і не...
МЕҐ (перебиває, виставляючи чашку з чаєм): Морін, тут нема цукру, ти забула. Принеси цукру.
Морін якусь мить на неї дивиться, потім бере чай, несе до раковини і виливає, повертається до Меґ, хапає її недоїдену вівсянку, йде на кухню, вишкрябує кашу у відро, кладе миску в раковину і, з огидою глянувши на Меґ, виходить у коридор, зачинивши за собою двері. Меґ сердито витріщається в порожнечу. Затемнення.
Картина друга
Меґ сидить за столом, дивиться на себе в дзеркальце. Кілька разів поправляє зачіску. Працює телевізор, показує старий австралійський серіал (конкретно — серіал «The Sullivans»). Лунає стук у вхідні двері, вона трохи лякається.
МЕҐ: Хто..? Морін. Ох-ох. Двері, Морін.
Меґ устає й човгає до кухонного вікна. Стук чути знову. Вона човгає назад до дверей.
МЕҐ: Хто там?
РЕЙ (не видно): Тітко, це Рей Дулі. Сусід через дорогу.
МЕҐ: Дулі?
РЕЙ: Рей Дулі, так, так. Ви мене знаєте.
МЕҐ: Це ти, виходить, з сім’ї Дулі?
РЕЙ: Так. Я Рей.
МЕҐ: О-о.
Пауза.
РЕЙ
Последние комментарии
4 часов 25 минут назад
4 часов 43 минут назад
5 часов 7 минут назад
5 часов 39 минут назад
6 часов 46 минут назад
8 часов 27 минут назад