Незачесані думки [Станислав Ежи Лец] (pdf) читать постранично

Stanis³aw Jerzy Lec

Mys,li nieuczesane

ALLEGRO MA NON TROPPO

Ñòàí³ñëàâ ªæè Ëåö

Íåçà÷åñàí³ äóìêè

Ïåðåêëàä Àíäð³ÿ Ïàâëèøèíà

ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ

Ñòàí³ñëàâ ªæè Ëåö

Íåçà÷åñàí³ äóìêè,
ïðî÷èòàí³ ó çàïèñíèêàõ ³ íà
ñåðâåòêàõ ÷åðåç òðèäöÿòü ðîê³â

ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
“КИЄВО
МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”
ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКИХ ГУМАНІТАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ІНСТИТУТ ЮДАЇКИ

“Незачесані думки” Станіслава Єжи Леца – класика
польської літератури, класика світової літератури XX
століття. “Що саме я пишу: афоризми, фрашки, лірику
чи сатиру? О ні, я пишу себе, свій щоденник.” – казав
Станіслав Єжи Лец, який був учасником та свідком
драматичних подій свого часу. Радимо прочитати. І не
один раз.

Відповідальний за випуск:
Леонід Фінберг, Костянтин Сігов
Переклад з польської: Андрій Павлишин
Редактор: Леонід Фінберг
Літ. редагування та коректура: Валерія Богуславська
Художнє оформлення та ілюстрації:
Віктор та Софія Гукайло
Комп’ютерна верстка: Ілля Першин

Л 536 Станіслав Єжи Лец. Незачесані думки/
Пер. з пол. – К.: ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ, 2006. – 288 с.

Видання здійснене за сприяння
“Інституту Книги” – Програма перекладів
© POLAND

УДК 821.162.1
ISBN 966
378
016
9
© Jan i Tomasz de Tusch
Lec
© ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ, 2006

ПРО АФОРИЗМИ І АФОРИСТА
Лідія Кошька
Таємниця початку
Перший вислів твору, який мав увічнити
Станіслава Єжи Леца, був непоказним, хоча, вар
то визнати, досить загадковим: “Що ж євнухові
від громадянських шлюбів.” Його надруковано в
тижневику “Нова культура” 1 травня 1955 (№18).
На останній сторінці, під загальною назвою ко
лонки “Ножиці”, містилися вірші Йозефа Прут
ковського і Анджея Б’януша, “Незачесані думки”
Леца (15і за порядком), а також малюнок Ігнація
Вітта: “А сьогодні яка аура для творчості?” На
першій сторінці газети розташовано вірш Лео
польда Стаффа “Міцкевич”, статтю Тадеуша Дан
іловіча під назвою “З партійною відвагою” і, у
червоній рамці, підібрані першотравневі гасла
ЦК КПРС. Така то була доба, між першою й остан
ньою сторінками і дотичними до кожної з них –
афоризмами.
Протягом наступних одинадцяти років, до
травня 1966 року, коли помер Лец, “Незачесані
думки” регулярно згадувалися у тижневиках – у
“Культурному огляді” (19561963), “Свічках”
(19631966), також у щомісячнику “Діалог” (1957
1970). Окрім того, час від часу вони з’являлися у
центральних і провінційних газетах, чиї редак
тори прагнули прикрасити свої літературні сто
рінки зіркою десятиріччя. У той час краківське
Літературне видавництво чотири рази поспіль
випускало на ринок збірки афоризмів Леца у
більш привабливому і різноманітному – порівня
но з першим виданням, яке виглядало як добре
зшитий самвидав, – графічному оформленні.

8
НД 1 були водночас і особливою книжкою: вра
ховуючи, що її наклади ніколи не були меншими
п’яти тисяч, її знала ціла нація (принаймні, та її
частина, яка читає), завдяки тому, що, як і колись
“Трилогію”, друкували НД у відділах преси, котрі
поставали нашвидкуруч. НД стали періодикою в
періодиці, “газетою в газеті” (так, як буває “дер
жава в державі”), з них починали читати 2 газету.
Вони добре запам’ятовувалися – адже були таки
ми короткими, що їх з легкістю, як зауважував сам
автор, “вдавалося пригадати”. 3 У шістдесятих ро
ках твори Леца, порівняно з іншими польськими
письменниками, найчастіше перекладалися.
Окрім стислої, обмеженої роками 19551966
історії, НД мають також і власну передісторію.
Дійсно, перші афоризми Лец надрукував восени
1949 року в “Шпильках” (№ 37, стор. 6). Їм ще не
пасувала характерна назва, і було їх усьогона
всього чотири. Були вони ніби зонд, опущений у
невідоме, являючи собою певний задум, який в
той час тільки народжувався і поки що був незро
зумілим. Після тієї першої спроби з’явився афо
ристичний проект на шість років. Його духовна
енергія, увага і сили, приховували драму життя,
яку не одразу можливо описати, до того ж по
дібний опис не так швидко з’являється друком че
рез багато інших “чинників”.
Лец зник. Коли у 1955 році з’явився як афорист
на сторінках “Нової Культури” – з трьома, на
відміну від надрукованих колись у “Шпильках”
чотирьох речень, із цього моменту він і почав свій
доленосний шлях.
Лец? Знаю. Він коротко стрижеться
Підтверджуючи думку Станіслава Єжи Леца, за
якою: “властиво, не існує біогафії письменника,
є лише життєписи творів” 4, – його власне життя
саме по собі є пристрасним текстом, так що НД –
як кода, заключна частина музичного твору, спи
раючись на матеріал попередніх частин, – є ви
сновком з того тексту.

9
Лец народився 5 березня 1909 року у Львові,
був єдиною дитиною Аделі із Сафрінів, дочки
земських володарів, і Бенона з ТущЛетців, баро
на, директора банку. 5 Його пращури пройшли
міфічну дорогу єврейської діаспори – через Іспа
нію, Голландію, Німеччину до слов’янських