Особистий досвід. Обійняли мене води до душі моєї [Кендзабуро Ое] (fb2) читать постранично

Кендзабуро Ое Особистий досвід Обійняли мене води до душі моєї

ББК 84(5ЯПО)

О-44

Бібліотека Нобелівських лауреатів заснована у 2011 році

Kenzaburo Ое

KOJINTEKI NA TAIKEN

KŌZUI WA WAGA TAMASHII NI OYOBI

Переклад з японської Є. В. Козирєва, Д. П. Москальова

Художник-оформлювач О. М. Іванова

Ое К.

О-44 Особистий досвід; Обійняли мене води до душі моєї: романи / Кендзабуро Ое; пер. з яп. Є. В. Козирєва, Д. П. Москальова; худож.-оформлювач О. М. Іванова. — Харків: Фоліо, 2016. — 667 с. — (Б-ка нобелевських лауреатів).

ISBN 978-966-03-5820-1 (Б-ка Нобелівських лауреатів).

ISBN 978-966-03-6988-7.

ББК 84(5ЯПО)

KOJINTEKI NA TAIKEN

Copyright © Kenzaburo Ое, 1964

All rights reserved

ŌZUI WA WAGA TAMASHII NI OYOBI

Copyright © Kenzaburo Oe, 1973

All rights reserved

© О. M. Іванова, художнє оформлення, 2016

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2011

ISBN 978-966-03-5820-1

(Б-ка Нобелівських лауреатів)

ISBN 978-966-03-6988-7

Особистий досвід

© Є. В. Козирєв, переклад українською, 2016

1

Птаха обвів очима чудову карту Африки, що гордовито, неначе дикий олень, випнулася перед ним на вітрині, і здавлено зітхнув. Продавщиці в робочих блузках, які відкривали їхні вкриті гусячою шкірою від холоду руки та шию, не звернули на це уваги. Сутеніло. Землю охопило прохолодне вечірнє повітря, і спека раннього літа спала, немов повержений гігант. Люди рухалися ніби навпомацки, зберігаючи згадку про полудневий жар, і розгублено зітхали. Червень, пів на сьому вечора, на вулицях міста вже ніхто не стікає потом. Але дружина Птахи лежить роздягнена на гумовому матраці, з міцно заплющеними очима, мов підстрелений фазан, і стогне від болю, тривоги та очікування, немилосердно пітніючи з кожної пори.

Здригнувшись від своїх думок, Птаха придивися до деталей мапи. Океан, що омиває Африку, було надруковано зворушливим кольором зимової вранішньої небесної блакиті. Паралелі та меридіани були не механічними, як у компаса, лініями, а жирними чорними смугами, намальованими рукою вмілого художника, справляючи враження авторського вагання та творчої свободи. Африканський континент формою нагадував череп похнюпленого чоловіка. Понурими, сумними очима цей велет дивився на Австралію, батьківщину коал, качкодзьобів та кенгуру. Мініатюрна демографічна карта в нижньому кутку нагадувала мертву, вже зачеплену тліном голову, а маленька жилава мапа транспортного сполучення демонструвала всім охочим болісно позбавлені шкіри кровоносні капіляри африканських автошляхів. Усе разом це справляло враження неприродної, жорстокої та насильницької смерті.

— Може, вам дістати цей атлас з вітрини та показати ближче?

— Ні-ні, не варто, — відповів Птаха. — Я б волів подивитися на дорожні карти Західної, Центральної та Південної Африки видавництва Мішлен.

Продавщиця схилилася над полицею, забитою різноманітними мішленівськими мапами, і діловито зашурхотіла. Птаха, як справжній спеціаліст із питань Африки, підказав:

— Номери 182 та 185.

Мапа, на яку він дивився з зітханням, була сторінкою з великого та важкого атласу світу у вишуканій шкіряній палітурці. Декілька місяців тому він все ж набрався сміливості спитати про ціну на цю розкішну книгу, але виявилося, що йому, викладачеві підготовчих курсів, вона обійшлася б у п’ять місячних заробітків. Врахувавши гроші, які він отримував, іноді підробляючи перекладачем, можна було б укластися й у три місяці, однак зараз йому треба було годувати себе, дружину, а також нове життя, яке от-от мало з’явитися на світ. Усе ж таки він був головою родини!

Продавщиця вибрала дві карти в червоній палітурці та виклала перед ним на прилавок. Її руки, маленькі та бруднуваті, своєю невибагливою простотою нагадували лапки хамелеона, що видирається на чагарник. Поглянувши на зображення торгової марки видавництва, яке зараз прикривав її палець, — жабоподібного гумового чоловічка, що котить перед собою автопокришку, — Птаха відчув усю нікчемність такої покупки. Втім, це була дуже важлива й практична річ. Не надто зважаючи на карту, яку Птаха от-от збирався придбати, він не без жалю все ж поцікавився розкішним атласом, що красувався на вітрині:

— Чому цей атлас завжди розгорнутий на Африці?

Продавщиця чомусь дещо напружено промовчала.

Чому ж саме на Африці? — запитав сам себе Птаха. — Може, власник магазину вважає цю сторінку найкрасивішою? Але ж карта континенту, що настільки швидко змінюється, певно, дуже швидко застаріває, і з неї починається корозія всього атласу світу. Тож розгортати його на сторінці з африканською мапою означає відверто демонструвати застарілість видання. Але тоді політичну карту якого континенту варто було б обрати, розраховуючи на те, що вона вже не змінюватиметься через ті чи інші політичні перетворення? Може, Америку? Північну, наприклад?

Спинивши свій внутрішній